22 лютого 2024 року на Факультеті слідчої та детективної діяльності працівником Державного бюро розслідувань проведено вебінар «Особливості оперативного супроводу досудового розслідування військових кримінальних правопорушень, що здійснюється ДБР», у якому взяли участь студенти факультету та викладачі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Під час вебінару спікер розкрив підслідність даної категорії злочинів, кваліфікуючі ознаки у більшості військових кримінальних правопорушень , а також підкреслив головну мету досудового розслідування у них – збереження боєздатності та керованості військових підрозділів.
Проаналізовано статті Розділу XIX Кримінального кодексу України (далі – КК України) і наголошено, що за статтею 401 КК України субʼєктами відповідальності можуть бути не лише військовослужбовці, а й цивільні особи за вчинення військового кримінального правопорушення у співучасті.
Розкрито особливості оперативного супроводу кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-403 КК України, а також порядок дій при масовому вчиненні таких злочинів і на що потрібно звертати особливу увагу.
Детально обговорено самовільне залишення військової частини або місця служби (стаття 407 КК України), як найбільш масову категорію злочинів. Розкрито сутність оперативного супроводу та яким шляхом відбувається виявлення злочину.
Окремо спікер зупинився на статті 410 КК України, яка за способом документування аналогічна статті 191 КК України, проте має ряд особливостей, наприклад доведення перебування такої зброї чи боєприпасів на обліку конкретної військової частини, а також застосування статті 263 КК України при документуванні шляхом проведення контролю за вчиненням злочину (оперативної закупки).
Розглянуто злочини, де суб’єктом відповідальності є військова службова особа і які під час дії воєнного стану є тяжкими (стаття 425-426-1 КК України), тому їх документування передбачає проведення негласних слідчих розшукових дій, заведення оперативно-розшукової справи та можливість проведення оперативно-технічних заходів.
Висвітлені й інші види злочинів, які виявляються, документуються та розслідуються ДБР, пов’язані із збройною агресією росії.
Зокрема, стаття 438 «Порушення законів та звичаїв війни», що підслідна Національній поліції України, проте в умовах сьогодення і значного обсягу роботи по таких категоріях справ, Генеральним прокурором України визначається підслідність за ДБР окремих кримінальних проваджень або епізодів. У рамках таких кримінальних проваджень документуються факти вчинення злочинів (наслідки), тобто вбивства, катування, застосування зброї та боєприпасів (встановлення залишків), руйнування спричинені ними. Поряд із наслідками та фактами встановлюються особи, які вчинили злочини (російські військові, їх командири), від яких у тому числі оперативним шляхом, отримується інформація та докази їх злочинної діяльності.
Це стосується і статті 111 КК України «Державна зрада», адже згідно статті 216 КПК України підслідність таких злочинів визначена за слідчими органами безпеки, проте у разі вчинення державної зради працівником правоохоронного органу, суддею або іншою категорією осіб, визначених у пп 1-2 ч. 4 ст. 216 КПК України, досудове розслідування таких кримінальних правопорушень здійснюється слідчими органів ДБР.
Особливістю оперативного супроводу за цією статтею є отримання доказів злочинної діяльності та джерел доказів.
Окрім публікацій у мережі Інтернет для викриття такого злочину необхідні і інші докази його вчинення, у тому числі документальні (накази про призначення, посадові обов’язки, присяга тощо), які здобуваються шляхом обшуків тощо.
Щиро дякуємо керівництву ДБР і спікеру за можливість отримати нові знання, ознайомитися з основами оперативної роботи в умовах війни.
Бажаємо працівникам ДБР стійкості, невичерпної енергії і ефективного виконання завдань щодо протидії злочинності та забезпечення боєздатності військових підрозділів ЗСУ!
