Відлік днів війни в Україні вже дійшов півсотні, хоча в лютому світ не вірив, що ми протримаємося бодай тиждень. Окупант, напевне, думав, що наша держава не витримає такої кількості ударів, але він глибоко помилявся, бо наша ненька протистоїть його кривавим злочинам не самотужки, а має десятки мільйонів помічників. Кожен українець зараз і президент, і воїн, і рятувальник, і волонтер.
Штаб гуманітарної допомоги Університету під керівництвом ректора Анатолія ГЕТЬМАНА продовжує свою діяльність із надання допомоги соціальним закладам охорони материнства та дитинства.
Нещодавно вже вдруге представники нашого Університету, активні волонтери Юрій БАРАБАШ, Олексій НЕСТЕРОВИЧ та Володимир ШЕХОВЦОВ відвідали Харківський палац дитячої і юнацької творчості «Істок», що зараз є прихистком для 50 дорослих і дітей, які через війну залишилися без даху над головою і щоденно потребують допомоги. Передали продукти харчування, миючі засоби, солодощі та іграшки дітям.
Особливо приємно, що не лише співробітники і студенти Університету стали міцним плечем підтримки людям у часи війни, а й наші випускники. Ми завжди пишаємося ними як фахівцями, але зараз особливо цінуємо їхню чуйність і людяність. Хочемо подякувати Денису ГІРЯКУУ, Олександру ПОСВИСТАКУ та Мирославу ГНІДИКУ, які за рахунок власних коштів та допомоги благодійних організацій придбали для Харківського пологового будинку №3 необхідні ліки. Гуманітарний штаб додав до них миючі засоби та засоби гігієни для матусь і малят, а волонтери доставили. Все це стало можливим завдяки координації та підтримці доцентки Університету Ірині ЛІПКО.
Нам часто пишуть, телефонують, залишають коментарі під публікаціями зі зверненнями про допомогу. До Гуманітарного штабу звернулися молоді мами з населеного пункту Введенка Чугуївського району, які опинилися у скрутному становищі. Ця ситуація, звісно, знайшла відгук і була негайно вирішена. Родинам було передано дитяче харчування для малюків, засоби гігієни, одяг і різні необхідні побутові речі. Діти, можливо, не все розуміють, але все відчувають і потребують більше нашої уваги, проявів турботи та відчуття безпеки, ніж у мирні часи. Таким чином, географія добрих справ волонтерів Університету збільшується.
Мир необхідно здобувати! Українці саме зараз роблять свій внесок в цю справу, бо кожен з нас – це маленька героїчна історія одного великого незламного народу. Спільними зусиллями всієї країни ми не дозволимо ворогу зламати наш дух, підкорити нашу волю або забрати нашу свободу, бо Україна – це перш за все люди!
