Жодну українську родину не обійшла ця біда: п’ять років рвалися на нашій землі ворожі снаряди, нищилися міста, села, побудовані неймовірними зусиллями, мільйони стали жертвами найстрашнішого винаходу століття – концтаборів. Європу і світ затягнуло липкою темрявою, в якій, здавалося, навіки потонули звичайні людські радощі, мрії, плани, сподівання виростити дітей, доглянути батьків, залишити по собі щось корисне, вагоме. Лише жах, кров, смерть, не бачені досі ненажерливість і жорстокість сіяли фашисти на своєму шляху. Однак наш народ не відступив – героїчно став на захист Батьківщини, без вагань жертвував власним життям заради відновлення справедливості, безстрашно бив ворога на тисячах кілометрів фронту, гнав його з рідної землі, даруючи свободу та мир українцям і країнам Європи. Кожен воїн, герой, визволитель вірив, що ніколи знову подібне не повториться. Всі ми добре пам’ятаємо гіркі сльози наших дідів і бабусь, які пережили війну, окупацію, голод, знущання, знаємо своїх переможців поіменно, бережемо їхні світлі образи у своїх серцях, передаємо безмежну вдячність через покоління.
Однак сьогоднішню річницю ми змушені відзначати не в тихій молитві про полеглих, а зі зброєю в руках боронитися від нової навали – тепер рашистської, що зухвало під покровом ночі, як колись гітлерівська армія, напала на Україну. Сплюндрувавши могили і подвиги власних предків, росіяни стали окупантами, вбивцями і мародерами. Вони принесли війну у саме серце Європи, забрали тисячі життів, понівечили наші міста, завдали страждань невинним людям. Ніколи цього не пробачить ні Україна, ні прогресивний світ. Пам’ятаючи історичні уроки минулого, знаючи, як важко давалося повоєнне відновлення, Європа, США, інші демократичні країни сьогодні підтримують українців військовою і гуманітарною допомогою, інвестиціями та власним військовим досвідом. Наша спільна мета – зупинити путінську диктатуру, знищити зло, здатне зруйнувати всі здобутки демократії та прогресу останніх десятиліть.
Сьогодні наші захисники і захисниці незламно стоять за мир, свободу і процвітання України, закривають своїми грудьми народи сусідніх держав, щоб зовсім скоро ми змогли приєднатися до вільного життя у європейській родині.
Вірю, патріотизм, сила духу, енергія нерозквітлих доль наших пращурів направляє сьогодні українських воїнів, надає їм сил боротися і перемагати, як і 80 років тому. Низький уклін усім, хто виніс на своїх плечах лихоліття війни й окупації, пекло концтаборів і горе самотності, хто піднімав з руїн і відроджував країну, а також тим, хто сьогодні на смерть стоїть, щоб ніколи знову…
Слава Україні!
Слава її героям-захисникам!
