26 квітня 1986 року назавжди залишиться чорним днем в історії людства, адже атом, який до тих пір називали мирним, став причиною найбільшої техногенної катастрофи усіх часів. Вибух четвертого енергоблоку завдав величезної шкоди населенню, флорі, фауні, забруднив радіацією воду і ґрунти, за лічені дні перетворив процвітаюче українське містечко на примару.
Однак спільне горе стало перевіркою на мужність, витривалість, готовність ризикувати життям, яку наш народ пройшов на відмінно. Тисячі українців – пожежники, військові, медики, добровольці цивільних професій – стали відважними ліквідаторами стихії, що безжально забирала життя, калічила, нищила все на своєму шляху.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Чорнобильської трагедії, а також низько вклоняємося героїзму тих, хто ціною неймовірних зусиль і втраченого здоров’я зупинив смертельний вогонь, захистив Україну, Європу і світ від радіаційного випромінювання.
У перші дні російського вторгнення в Україну окупанти захопили станцію, взяли полон її працівників і змусили весь світ заціпеніти від жаху. Більше року тривала деокупація Чорнобиля силами наших незламних військових, вони зробили все можливе, щоб трагедія не повторилася. Наша повага і вдячність їм безмірна, бо навіть у часи глибокої кризи вони знайшли способи відвернути біду від наших домівок.
Нехай пам’ять про героїв Чорнобиля, колишніх і сучасних, живе у віках, нагадуючи нам про надзвичайну силу духу, патріотизм і гуманність. Доземно вклоняємося їм за чітку громадянську позицію і схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, чиї життя обірвав смертоносний атом чи ворожа куля.
