365 днів тому українці побачили криваву загарбницьку війну на власні очі, відчули справедливий гнів і ненависть до ворога і з того часу не припиняють боротьби, вибиваючи окупанта з кожного шматка рідної землі.
Поки світ, замруживши від страху очі, чекав на знищення нашої держави російською армією, українські герої й героїні стали живим щитом на оборону рідних міст і сіл, на захист кожного громадянина. Своєю міццю і незламністю, героїзмом і відвагою вони зробили неможливе: змусили відступати ворога на фронті та змінювати суспільну думку про Україну на дипломатичних полях.
За лічені місяці наша армія стала взірцем для наслідування. Українським військовим нині захоплюються, його поважають, увіковічнюють у вуличних графіті, картинах, фото, випусках газет і теленовин найвідоміших ЗМІ світу. Планомірно і жорстко витісняючи росіян з України, звільняючи від окупації наших людей, ЗСУ, добровольці, територіальна оборона демонструють дива військового гарту, стратегічне мислення та точний розрахунок. Завдаючи великих втрат ворогу, на жаль, гинуть і наші титани, серед яких вже чимало представників університетської спільноти. Ми пам’ятаємо і пишаємося кожним полеглим патріотом, а також допомагаємо тим, хто зараз боронить Україну на фронті, щоб вони якнайшвидше повернулися до своїх родин із Перемогою.
Університет із перших днів війни мобілізував свої сили на підтримку армії, ТРО, волонтерів, мирних жителів, власних працівників і студентів. Від 24 лютого 2022 року працює Штаб оперативного реагування, трохи пізніше організовано Гуманітарний штаб. Сюди надходять запити від тих, хто потребує допомоги, а ми її надаємо.
Університет, вважаю, гідно пройшов випробування воєнного року, будучи в прифронтовому місті. Харків за цей час обстрілювався майже всіма відомими на сьогодні видами зброї, залишався без електрики й теплопостачання, але кожного разу й місто, й університет гуртувалися, ліквідовували наслідки, оплакували загиблих і ще більше допомагали армії та цивільним. Заклад, крім того, жодного дня не припиняв і своєї основної діяльності: навчав студентів, організовував вебінари, олімпіади, приймав іспити, проводив вступну кампанію, розширяв географію іноземного партнерства, розвивав освітні програми навчання та стажування в Україні та за кордоном.
Звісно, наші штаби працюють не самотужки, багато небайдужих сердець об’єдналися в протидії спільному горю. Члени університетської родини, а також представники різних організацій, зокрема Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство освіти і науки України, БО «Український благодійний альянс», фонд «Світанок», ГО «Звичайні люди», БО «Міжнародний благодійний фонд «Віднови Україну» та інші долучилися до волонтерської діяльності. За цей рік ми допомагали з житлом і переїздом до безпечніших регіонів України, купували й доставляли продукти харчування, амуніцію, медикаменти, засоби гігієни, іграшки для діток та багато чого іншого нашим військовим та цивільним.
Гуманітарний штаб університету спільно з партнерами оперативно реагував на запити й надавав допомогу породіллям харківських пологових будинків, Харківському перинатальному центру, Мереф’янскому пологовому будинку, Харківському палацу дитячої і юнацької творчості «Істок», КУ «Комарівський психоневрологічний інтернат Харківської обласної ради», міській клінічній лікарні № 17, «Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України», відділенню паліативної допомоги дитячого хоспісу «Танкопія», членам нашого колективу тощо.
Мушу сказати, цей рік і для України, й для університету видався вкрай важким, трагічним, адже війна принесла втрати, руйнування, горе в кожну родину, але водночас він став для нас маркером людяності, стійкості, відваги, рішучості. І цей надважливий життєвий іспит ми склали на відмінно.
Країна усвідомила себе єдиним цілим з одним спільним бажанням – вибороти незалежність, свободу, європейське прогресивне майбутнє на багато поколінь уперед.
Пишаюся тим, що цей шлях мені випало пройти з вами, шановні представники університетської спільноти, пощастило працювати з фахівцями, здатними навчати в будь-яких умовах, не скаржитися, а допомагати тим, кому важче. Ваш професійний талант, людські якості, сміливість, патріотизм викликають глибоку повагу. Щиро вдячний вам за них!
Я вірю в ЗСУ, в перемогу України, яку ми наближаємо спільними зусиллями. А потім продовжимо будувати демократичну незалежну Україну на засадах верховенства права і справедливості!
Слава Україні!
Героям Слава!
