В інтерв’ю вона ділиться своїми думками про конференцію та її результати, а також про її наслідки для України.
1. Шановна пані Євгеніє, Ви були в Дубаї під час переговорів. Якою була атмосфера на цьому заході?
Незважаючи на значні суперечки та скептицизм, що передували COP28, названий “цирком у пустелі” (через проведення в країні, економіка якої значною мірою залежить від нафти і газу, а президент саміту Султан Аль-Джабер плани подвоїти видобуток нафти і газу), було відчутне почуття оптимізму. Я приїхала 30-го листопада, в перший день саміту, коли було оголошено про запуск Фонду відшкодування збитків (Loss and Damage Fund). Дивно, але піднесена і святкова атмосфера змусила мене відчути себе свідком епічного історичного моменту. В оточенні слоганів “UNITE. ACT.DELIVER.” або “Вибір, який ми робимо сьогодні, визначить майбутнє людства на багато поколінь вперед”, а також стартапів інноваційних кліматичних технологій, я відчувала себе наче у футуристичному голлівудському фільмі, на кшталт “П’ятого елементу” з літаючими машинами, або приквелу до апокаліптичного). До речі, це був перший раз, коли на COP були запрошені інноваційні технологічні компанії, які зробили значну присутність у “стартап-селищі”, і національних павільйонах. З продовженням COP оптимізм значно вщух, а в черзі за морозивом (мабуть, найкращим, яке я коли-небудь куштувала!) ти ставав учасником пристрасних дебатів про те, що означає “поступова відмова від викопного палива” і як це вплине на майбутнє всього світу.
2. Розкажіть будь ласка, як проходили переговори?
Під час COP28 моя основна увага була зосереджена на павільйоні України, де я брала участь в офіційних урядових заходах та панельних дискусіях, присвячених екологічним наслідкам та впливу на клімат війни в Україні, а також зусиллям країни щодо “зеленої” реконструкції. Незважаючи на це, я також уважно стежила за поточними переговорами. Як правник у сфері кліматичного права, я завжди ставила під сумнів ефективність правової бази та досліджувала фактори, які сприяють перетворенню кліматичного права на потужний інструмент у боротьбі з кліматичною кризою. Це було цілком можливо завдяки доступності та зручності залів для заходів, і я відвідала кілька офіційних паралельних заходів UNFCCC. Зокрема, я стежила за першим глобальним підбиттям підсумків – First Global Stock Take, керуючись важливістю цього процесу як ключового компонента “храпового механізму” Паризької угоди. Очікувалося, що текст буде містити чіткі формулювання, що окреслюють заходи з поетапної відмови від викопних видів палива або скорочення їхнього використання. У міру просування переговорів розгорілися палкі дебати про уловлювання і зберігання вуглецю та “скорочення” викопних видів палива. Йшлося про “поетапну відмову від викопного палива” або, згідно з формулюванням Султана Аль-Джабера, “поетапну відмову від викидів викопного палива”. Дискусії навколо цієї термінології були особливо цікавими для мене як для науковця та юриста, який розуміє важливість точних дефініцій.
Окрім переговорів, COP28 оголосила ряд нових міжнародних зобов’язань, зокрема щодо скорочення викидів нафтогазових компаній, потроєння інвестицій у відновлювані джерела енергії, подвоєння темпів підвищення енергоефективності до 2030 року, зміцнення продовольчих систем та вивчення шляхів покращення інтеграції дій щодо зміни клімату та втрати біорізноманіття на глобальному рівні.
3. Як Ви оцінюєте результати? Ваша експертна думка щодо результатів COP28, підкреслюючи успіхи та сфери для вдосконалення.
Остаточний текст угоди COP28 – так званий UAEConsensus – містить низку ключових кліматичних першочергових заходів, таких як імператив обмеження глобального потепління до 1,5 °C, амбітну мету потроєння світових потужностей відновлюваної енергетики до 2030 року та звичайно “заклик до переходу від викопних видів палива для досягнення нульового рівня викидів до 2050 року”.
СОP 28 було названо історичним моментом та початком ери без викопного палива. Але в історії кліматичних переговорів було занадто багато історичних моментів. Тепер слова повинні перетворитися на дії. А це означає – у відповідні закони. Цитуючи президента COP28 Аль Джабера, “угода настільки гарна, наскільки вона виконується”.
З технічної точки зору, COP28 залишив велику кількість прогалин і невирішених питань. Наприклад, First Global Stock Take не містить повного набору дій, необхідних для подолання прогалин у сфері викидів та адаптації до зміни клімату. Фонд втрат і збитків, підкріплений фінансовими зобов’язаннями у розмірі $700 млн, – це лише початок, оскільки до 2030 року знадобиться щонайменше $100 млрд, а до 2030 року ця сума зросте до $300 млрд на рік. Крім того, не вдалося укласти довгоочікувану угоду про механізми торгівлі вуглецевими квотами, яка мала затвердити стандарти для ринку вуглецевих кредитів і встановити ключові правила для затвердження компенсаційних проектів у централізованій системі, керованій ООН (введення в дію статті 6.4). Це означає, що через вісім років після того, як Паризька угода передбачила, що уряди та компанії можуть компенсувати частину своїх викидів шляхом фінансування проектів зі скорочення викидів в інших країнах, торгівля все ще не розпочалася.
Наразі справді важливими є швидкі та рішучі політичні дії урядів і корпорацій, спрямовані на прийняття чітких та ефективних правил, що включають правильні національні кліматичні закони, політику та міжнародні правові ініціативи, спрямовані на забезпечення нульового рівня викидів. Крім того, ці правила повинні покласти край кампаніям “грінвошингу” та дезінформації, прокладаючи шлях до прийняття амбітних та науково – обґрунтованих Національно-визначених внесків. В свою чергу, кліматичні закони повинні визначати рівність і екологічну справедливість як основу реагування на кліматичні та природні кризи, про що свідчать консультативні висновки міжнародних судів і трибуналів, які роз’яснюють зобов’язання держав щодо подолання кліматичної кризи та забезпечити правову основу для перетворення глобальних обіцянок на реальні дії, що підлягають виконанню.
4. Які наслідки мають отримані результати для відновлення енергетичного сектору України після війни?
Відсутність в угоді COP28 чіткого зобов’язання щодо відмови або скорочення використання викопних видів палива є критичним для таких держав, як Україна, оскільки будь-яка невизначеність несе у собі питання життя і смерті особливо в умовах війни, що триває. Перехід від викопного палива (з англ. “transitioning away from fossil fuels”) – це не те ж саме, що відмова. Уряди зобов’язані в усьому світі сприяти рішучій відмові від вугілля, нафти і газу. І це вже давно перестало бути ідеалістичними намірами світової спільноти. Це моральний імператив.
Тим часом, Україна глибоко віддана досягненню нульового рівня викидів відповідно до глобальних кліматичних цілей і потребує допомоги, щоб дозволити собі повернутися до довоєнного стану, стримуваного обмеженою диверсифікацією економіки та вразливістю до коливань на ринку викопних видів палива. Зокрема, Україна підтримує глобальні амбіції щодо потроєння потужностей відновлюваної енергетики та подвоєння темпів підвищення енергоефективності. Під час COP28 український уряд представив сценарії та плани декарбонізації енергетичної системи на основі децентралізованих відновлюваних джерел енергії та залучив 450 мільйонів євро приватного фінансування для розвитку вітроенергетики. Зараз ніхто не може заперечувати, що Україна є критично важливим стовпом енергетичної безпеки та зеленого переходу Європи. Так, визнаючи нещодавній прогрес України у ключових реформах в енергетичному секторі, на COP28 країни G7+ та Україна започаткували нове, розширене Партнерство з чистої енергетики.
Результати COP28 дійсно підтвердили, що Україна перебуває на правильному шляху. Однак для розробки ефективної політики кліматичної нейтральності та досягнення нульової економіки, в основі якої лежить декарбонізація енергетичного сектору, існує високий попит на національну та міжнародну експертизу. Саме тут на допомогу приходять юристи та академіки.
5. Які уроки варто винести для СОР29, яка відбудеться в наступному році в Азербайджані?
Чого все ще бракує режиму UNFCCC, так це вирішення проблем, з якими стикаються країни, що постраждали від війни. СОР29 має розробити ініціативи для ефективного розподілу ресурсів на кліматичні дії з одночасним вирішенням нагальних гуманітарних потреб. Тим часом постраждалі від війни країни, зокрема Україна, можуть і повинні запропонувати та продемонструвати міжнародній спільноті свої інновації та стратегії, спрямовані на забезпечення кліматичної стійкості в умовах викликів, спричинених конфліктом. Наприклад, після того, як взимку 2022/2023 року росія майже зруйнувала централізовану енергосистему України та обстріляла ракетами кожну вугільну електростанцію, українські громади розвивають децентралізовані та диверсифіковані енергетичні системи, використовуючи сонячну, вітрову енергію та накопичувачі енергії. Це дозволяє лікарням, водонасосним станціям та іншим критично важливим об’єктам життєзабезпечення в Україні працювати безперебійно і бути менш вразливими до перебоїв у роботі внаслідок ракетних обстрілів на викопному паливі та екстремальних погодних явищ, спричинених зміною клімату.
Крім того, важливим, але досі ігнорованим питанням, є кліматична відповідальність агресора за завдані кліматичні збитки. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, збитки від додаткових викидів CO2, спричинених війною, оцінюються в 10 мільярдів доларів США, що може бути визнано порушенням глобальних кліматичних зобов’язань, пов’язаних з Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату.
І, нарешті, уроки СОР28 підкреслюють необхідність стратегічного та нюансованого підходу, враховуючи геополітичні наслідки, пов’язані з нафтозалежними економіками. Зокрема, Наступна Конференція ООН з питань зміни клімату буде проводитися в Азербайджані, експорт викопного палива якого становить половину ВВП. Але не варто чекати на результати конференцій. Як правники, ми повинні розуміти про їх юридично необов’язковий характер. Основна відповідальність за виконання заявлених зобов’язань лежить на урядах країн, які повинні імплементувати їх до національного законодавства. Також кожен з нас має свою роль у цьому процесі і повинен усвідомлювати важливість подолання кліматичної кризи.
Дякуємо Вам, шановна Євгеніє, за цікаве та змістовне інтерв’ю!
