13 січня 2024 року виповнилося би 84 роки Василю Яковичу Тацію – Герою України, видатному українському науковцю-правознавцю, багаторічному очільнику Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Вчителю та Науковцю з великої літери.
Василь Тацій – академік Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого.
Людина епоха, людина легенда, «жива історія», видатний науковець і талановитий педагог. Є багато слів, якими можна описати Василя Яковича Тація. Однак немає таких слів, які повною мірою могли б розкрити масштаб його постаті. І масштаб тієї втрати, якої зазнала наша університетська спільнота понад рік тому.
Увесь життєвий шлях Василя Яковича був повністю присвячений науці та рідному Університету, у якому із 1966 року він пройшов професійне становлення аспірантом, старшим викладачем, доцентом, заступником декана денного факультету, проректором із наукової роботи, з 1987 року до 2020 року ректором, а з 2020 радником ректора вишу. Саме тут відбулися становлення та непересічна діяльність надзвичайно талановитого викладача-науковця, тонкого експериментатора й аналітика, організатора науки і навчання, всіма улюбленої та шановної людини високого інтелекту, освіченості, інтелігентності. У роботі він дотримувався думки, що кожен викладач, науковець, співробітник вишу має жити життям університету і працювати для його розвитку, і сам багато зробив на цьому шляху.
Очолюючи Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого понад 30 років, Василь Якович Тацій зробив значний внесок в організацію його діяльності, у створення потужного науково-педагогічного колективу, належних умов для проведення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, забезпечення високої якості підготовки, гармонійного й культурного розвитку майбутніх фахівців, фінансової стабільності вишу, розбудови його матеріальної бази, розвитку міжнародних зв’язків. Під його керівництвом Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого став одним з найавторитетніших вищих закладів освіти України, справжнім центром підготовки високопрофесійних юристів, на який рівняються не тільки українські ЗВО, а й багато вишів Європи. Проєкти, які розпочав за життя Василь Тацій, продовжуються та вдосконалюються у виші.
Неоціненним є його внесок в оновлення усієї системи юридичної освіти України, в удосконалення її змісту, впровадження передових методів навчання, поглиблення інтеграції освіти, науки і юридичної практики. Він був одним із творців Харківської юридичної школи, відомої не лише в Україні, а й за її межами.
Згадуючи життєві біографічні віхи, варто зазначити, що В.Я.Тацій зробив значний внесок у розбудову правової держави України, удосконалення законодавчого процесу і правозастосовної практики. Як член Конституційної комісії він брав участь у розробці проекту Конституції України 1996 р., був Головою робочої групи Кабінету Міністрів по розробці Кримінального кодексу України 2001 р. Він – автор понад 800 наукових праць, у тому числі близько 60 монографій, навчальних посібників та підручників, був членом десятків робочих груп та комісій із розвитку національної правової системи, почесним доктором 9-ти українських та закордонних ЗВО.
Василь Якович увійшов в історію української юриспруденції ще й як талановитий педагог, який виховав не одне покоління вітчизняних правників. Багато його учнів стали кандидатами та докторами наук, визнаними фахівцями у галузі права. Усі вони далі несуть естафету людяності, доброти, справедливості, прямоти та чесності, яку, разом із знаннями, передав їм Василь Якович.
Він був шанований серед широкого кола вітчизняних та зарубіжних правників, які й досі згадують його не тільки як визначного наукового діяча, а й як людину з принциповою громадянською позицією та палкого патріота України. Василь Тацій проводив значну громадську роботу – був членом низки президентських та урядових комісій, робочих груп, громадських організацій.
Згадуючи Василя Яковича, як людину надзвичайно талановиту, чуйну та мудру, варто зазначити, що він залишив по собі добре ім’я та світлі спогади. Його завжди вирізняли щирість і небайдужість до потреб підлеглих та простих людей, до його думки прислухалися, а авторитет серед колег був беззаперечним. Своєю енергією, ентузіазмом він умів запалити інших, згуртувати навколо себе людей.
Життєвий шлях і щедрий науковий доробок Василя Яковича завжди буде прикладом наслідування для прийдешніх поколінь здобувачів, науковців і педагогів. Його наукові погляди та ідеї будуть жити в роботах учнів, а добрі поради та настанови — в добрих справах університетської спільноти.
Задля вшанування світлої пам’яті про Василя Яковича Тація – талановитого юриста, педагога, державного та громадського діяча, людину щедрої душі – на фасаді центрального корпусу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого встановлено меморіальну дошку.
Василь Якович Тацій удостоєний звання Героя України з врученням ордену Держави (2004 р.). Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІІ, II і І ступенів (1995 р., 1998 р., 2009 р., 2015 р., 2018 р.), орденом «За заслуги» ІІ і І ступенів (2000 р., 2012 р.), Почесними грамотами Верховної Ради України (2001 р.) та Кабінету Міністрів України (2002 р.), орденом «Знак Пошани» (1981 р.), двома медалями (1970 р., 1984 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (1989 р.), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001 р.) та Державної премії України у галузі науки і техніки (2004 р.), Премії ім. В. Вернадського (2001 р.), Премії імені Ярослава Мудрого (2001 р., 2002 р.), Премії «Феміда-99». Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав. Державний радник юстиції І класу (2010 р.).
