Ця дата назавжди закарбувался на серці кожного, адже саме 22 червня 1941 року на нашій землі розпочалася найкривавіша й найжорстокіша війна століття. Не бачена досі кількість жертв серед цивільних і військових, ущент зруйновані міста й села, мільйони страчених і закатованих по концтаборах – це рукотворне лихо на ім’я фашизм. Скільки горя, втрат, болю і страждань зазнав наш народ у той час, важко навіть уявити. Неможливо пробачити чи жодним чином виправдати ідею фізичного знищення однієї нації іншою, можна тільки боротися і перемагати. Ціною неймовірних зусиль, не шкодуючи життя чи здоров’я, крізь кров і сльози бити ворога – єдине, що залишалося поколінню 20-х років, щоб інші мали можливість народитися. І вони зробили це! Подарували собі, державі, світу мирне небо, надію на щасливе життя і сталеву впевненість у тому, що ніколи знову фашистський звір не знайде дороги до людей. Але через 80 років несподівано підняв голову рашистський!
Зрадивши пам’ять і спаклюживши героїзм своїх дідів і батьків, російська армія зухвало вторглася на територію України, щоб вбивати, знущатися, нищити, як нацисти часів Другої світової війни. Однак увесь наш народ, заручившись підтримкою вільного цивілізованого світу, став на захист Батьківщини і священного права на життя у мирній незалежній державі. Вже понад рік українські титани боронять рідну землю, а разом з нею і Європу, й кожного, хто сповідує демократичні цінності.
Члени університетської родини також ніколи не залишалися осторонь людської біди. Серед викладачів, студентів, співробітників чимало тих, хто на полі бою та в тилу, наближає перемогу.
Тож вшануймо хвилиною мовчання пам’ять кожного полеглого героя у війні проти фашизму і рашизму, подякуймо їм за звитягу, незламність, патріотизм. Нинішнім захисникам зичу міцності духу, військових успіхів і якнайшвидше повернутися до своїх родин із перемогою.
Ректор Анатолій Гетьман
