Віктор Іванович Кононенко багато років присвятив найвищій юрисдикційній діяльності, що здійснюється безпосередньо від імені держави — правосуддю. Суддя Верховного Суду України і Верховного Суду СРСР (у відставці), Заслужений юрист України, суддя вищого кваліфікаційного класу, арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України… За його плечима — нелегкий трудовий шлях звершень і творчих пошуків, упродовж якого яскраво розкривалися професійні та організаторські здібності. Багаторічна бездоганна професійна діяльність Віктора Кононенка на самих високих суддівських постах була і залишається прикладом для багатьох поколінь юристів, які плідно працюють суддями, а також для тих, хто ще навчається і тільки мріє присвятити свою професійну кар’єру служінню Феміді.
Колеги та ученики люблять його і поважають за доброту й порядність, чуйність і доброзичливість, високий професіоналізм і відданість своїй справі, високі особистісні риси – принциповість, старанність, вимогливість, відповідальність, уміння приймати виважені й всебічно обґрунтовані рішення.
Важко переоцінити внесок Віктора Івановича Кононенка у створення і становлення Асоціації випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та об’єднання випускників різних років для надання допомоги і сприяння подальшій розбудові Alma-mater.
У цей знаменний день зичимо Віктору Івановичу міцного здоров’я, щастя і благополуччя, невичерпного джерела життєвої енергії і нових творчих успіхів. Многая літа під мирним небом України!
Колектив Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого,
Правління та члени Асоціації випускників Університету
Довідка:
Народився Віктор Іванович Кононенко 12 серпня 1937 р. в с.Воскресенці Приазовського району Запорізької області.
Трудову діяльність розпочав у 1956 р. Закінчивши Запорізьке ремісниче училище № 4, працював у місцевому колгоспі.
У 1956 р. був призваний до лав Радянської Армії і проходив строкову службу в прикордонних військах. Після демобілізації в 1959 р. навчався у Харківському юридичному інституті.
З 1963 р. по 1969 р. працював народним суддею, головою Орджонікідзевського районного народного суду м. Керчі Кримської області. Потім Віктора Івановича обрали суддею Кримського обласного суду. У 1971 р. обійняв посаду заступника начальника відділу юстиції виконавчого комітету Кримської обласної Ради народних депутатів.
У 1979 р. В.І. Кононенко був обраний суддею Верховного Суду Української РСР, а в 1989 р. — суддею Верховного Суду СРСР, де й працював до повернення в Україну 1992 р. У 1992 р. став старшим консультантом відділу з питань законодавства і законності Секретаріату Верховної Ради України. У 1993 р. Віктор Іванович знову повернувся до суддівської роботи. Його обрали суддею Верховного Суду України, а в 1996 р. — заступником голови судової колегії у кримінальних справах цього Суду.
Член президії Верховного Суду України. Суддя вищого кваліфікаційного класу.
За значний особистий внесок у розвиток правової держави, захист конституційних прав і свобод громадян нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня, «За заслуги» II ступеня, «За заслуги» І ступеня, удостоєний Почесної грамоти і грамоти Верховної Ради України. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 серпня 1987 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».
В. Кононенко є одним з авторів Концепції судово-правової реформи в Україні, брав участь у підготовці текстів законів України «Про статус суддів», «Про адвокатуру», «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ін. Був членом робочої групи при Раді Європи з розробки Європейської хартії про закон «Про статус суддів».
Працював арбітром Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, суддею третейського суду при «Укркоопспілці».
На переконання В. І. Кононенко, професії педагога, лікаря, юриста повинні мати високий соціальний статус, оскільки вони визначають гуманітарне обличчя суспільства; там, де їхній статус високий, держава є розвиненою і правовою.
