Наприкінці липня в Університеті відбулася цікава й непересічна подія. За погодженням з проректором з навчально-виховної роботи та соціального розвитку Олексієм Нестеровичем та за допомогою господарського персоналу співробітники кафедри екологічного права на честь ювілею ректора Університету Анатолія Гетьмана висадили незвичайне дерево – ґінкго дволопатеве (відоме як ґінкго білоба).
Це дерево належить до роду унікальних листопадних рослин. Воно є одним зі стародавніх (реліктових) видів дерев, вік якого обчислюється мільйонами років, а існування окутане численними філософськими, культурними та поетичними легендами. У багатьох країнах ґінкго вважається символом мудрості, зосередженості, стійкості та довголіття.
Незважаючи на 200-річну історію інтродукції ґінкго, в Україні це дерево залишається раритетним. За підрахунками фахівців, загальна кількість дорослих дерев на території нашої країни є незначною та не перевищує 400–500 екземплярів. А тому особливо приємно та символічно, що один екземпляр такого дерева тепер зростає у внутрішньому дворі центрального корпусу нашого Університету, радуючи око, зміцнюючи життєві сили та надихаючи на корисні і добрі справи!
Ґінкго (Ginkgo) – рід унікальних листопадних голонасінних рослин. Він включає цілу низку викопних видів і тільки один сучасний вид – ґінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) – дерево максимальною висотою до 40 м з добре розвиненою кореневою системою, розлогою кроною та діаметром стовбура понад 4 м. Деякі дерева є справжніми довгожителями, досягаючи віку в 2500 років.
«Жива копалина» – так називають ґінкго за його історичне походження. Це дуже давнє дерево – єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями та хвойними – існує на Землі вже близько 150 млн років. Воно було поширено в мезозойську еру (епоху динозаврів), про що свідчать відбитки його листя, які знаходять у товщах гірських порід. Разом із тим відповідно до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи зараз це дерево належить до категорії видів, які перебувають під загрозою вимирання.
Назва дерева ґінкго походить від китайського словосполучення «качині лапки», адже його листя за своєю формою нагадують лапки однієї з найулюбленіших китайцями птахів – качки мандаринки. За іншою версією, «ґінкго» означає «срібний абрикос» або «срібний плід» – так називали їстівне підсмажене насіння цієї рослини. Пізніше дерево стали називати «дід і онук», оскільки зібрати перші плоди з дерева, посадженого дідом, зможе лише його внук.
Стародавні китайські ченці садили ґінкго на «святих місцях» поблизу монастирів. Вони вважали, що рослина з оригінальним дволопатевим віялоподібним листям символізує дві категорії китайської філософії – інь і ян і є ознакою мудрості та зосередженості, стійкості та довголіття. У Китаї ґінкго – шанована й улюблена рослина. Дерева віком від 100 років заносять у спеціальні охоронні списки. Існує традиція висаджувати ґінкго з нагоди народження дитини, весілля, новосілля тощо.
Різні назви й асоціації має дерево ґінкго в інших країнах. У Японії ґінкго називають «білий плід». Воно є деревом-символом японської столиці Токіо, а спійманий листок із цього дерева японці вважають доброю прикметою. У Нідерландах дерево ґінкго називають «храмовим деревом» або «японським горіховим деревом». Англійці йменують ґінкго «деревом дівочого волосся», бо його листя нагадує їм одне з найніжніших папоротей, відоме як «Венерине волосся». Французи ж охрестили ґінкго «деревом за сорок екю», що зумовлено історією придбання в 1780 р. його пагонів паризьким ботаніком Петіньєю. У Німеччині ґінкго називають «деревом із золотими плодами» або «деревом Ґете». Така назва дерева зобов’язана своїм походженням віршу великого німецького поета Йогана Вольфгана фон Ґете «Ginkgo biloba». Його було написано в 1815 р. (опубліковано в 1819 р. у «книзі Зулейки») і присвячено коханій поета – Маріанні фон Віллемер (Зулейці). У вірші листок ґінкго є поетичним образом уявлення автора про те, що двоє можуть становити єдине ціле:
Листя цього дерева – зі Сходу!
Вітром занесло в сад біля хати.
Сенс таємний листя розкриває
Тим, хто хоче більше пізнавати!
Чи творіння це єдине,
Що розділене у собі?
Чи це дві частинки разом,
Просто в цілісній подобі?..
Всі ці сумніви й загадки
Пояснить цей вірш невинний.
Дослідіть всі мої твори:
Сам подвійно я єдиний!
Використання дерев ґінкго має також і господарське значення та передбачає такі основні напрямки: ландшафтна архітектура, у тому числі мистецтво «бонсай», традиційна і народна медицина, косметологія, харчова промисловість тощо.
З давніх часів відварене або смажене насіння ґінкго вживають у їжу. Їдять його підсмаженим, висушеним або печеним, використовують як приправу до страв з овочів, рису та грибів.
Плоди та листя ґінкго використовують у китайській медицині. Екстракт листя покращує мозковий кровообіг, підвищує стійкість клітин мозку до гіпоксії, запобігає тромбоутворенню, знижує в’язкість крові, має протизапальну і протиалергійну дію, є дуже ефективним для лікування вікових змін судинної системи та поліпшення пам’яті, через що в Китаї, Японії та Кореї ґінкго ще називають «деревом молодості».
Дерево ґінкго є дуже перспективним для озеленення. Воно чудово пристосовується до різних кліматичних умов, включаючи сильні вітри та снігові замети, є недбайливим до ґрунтів, стійким проти грибкових та вірусних захворювань, майже не пошкоджується рослиноїдними тваринами та комахами.
Сьогодні ґінкго вирощують у ботанічних садах і парках по всьому світу. Як декоративна й лікарська рослина воно успішно культивується в десятках країн Азії, Австралії, Європи, Північної та Південної Америки. За останні 10-15 років інтенсифікувався процес впровадження (інтродукції) дерев ґінкго й у нашій країні.
