Вічна слава Герою України Дмитру Кузьменку!
Пам’ятати про загиблих Героїв – священний обов’язок кожного громадянина України, адже вони поклали на вівтар боротьби за волю України найцінніше – своє життя. На університетській сторінці пам’яті – загиблі Герої: випускники, студенти, працівники, які до останнього подиху боронили рідну країну – її незалежність та цілісність…
На жаль, ще одне ім’я додалося до списку загиблих випускників Університету – це військовослужбовець 47-мого окремого загону спеціального призначення сержант Дмитро Кузьменко.
Народився Дмитро 28 березня 1991 року в селі Райки Бердичівського району Житомирської області. Закінчивши Райківську гімназію, мріяв стати юристом, тож 2008 року став студентом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Юнак вступив на бюджетну форму навчання і як згадують його друзі, весь час навчання успішно, проявивши себе старанним і здібним учнем. Ключовими рисами характеру Дмитра були чесність, загострене почуття справедливості та надприродна скромність.
Після закінчення Університету, за розподілом Дмитро працював у Райківській виправній колонії (№73), але працювати довго там не зміг: реалії пенітенціарної системи в Україні надто сильно суперечили його принципам.
Саме життєві принципи, безмежна любов до України та захоплення роботою спецпризначенців, які поміж інших стали на захист країни, зрештою привели Дмитра до ССО України – військової еліти держави. Разом із побратимами він виконував надскладні завдання в багатьох куточках зони АТО/ООС, зокрема й на тимчасово окупованих територіях.
За роки служби хлопець не раз ризикував життям. 13 травня 2020 року неподалік від м. Краматорськ Донецькій області Дмитро Кузьменко разом із побратимом, не менш досвідченим спецпризначенцем майором Андрієм Супріганом, загинув під час виконання навчально-бойового завдання.
«Людина-граніт! Відповідальний, принциповий і безкомпромісний щодо совісті та закривання очей… Цей хлопець просто робив свою роботу та став героєм ще до того, як це стало модним. Про нього не знімали кіно і не писали книжки, йому просто пощастило бути українцем і не в самий зручний для цього момент. Справжнім, безкомпромісним, прикладом для багатьох!» – саме таким згадують Дмитра побратими.
«Обладунки воїна завжди важчі, ніж нашийник раба», «Лиш вогонь в наших серцях змушує нас рухатися», – так писав Дмитро Кузьменко на своїй сторінці у Facebook. Так він жив, так і загинув… як воїн, постійно наближаючи майбутню перемогу України у війні кожною секундою свого короткого, але сповненого мужності та доблесті життя.
«Боятися треба не смерті, а пустого життя» – це останній запис на сторінці спецпризначенця Дмитра Кузьменка.
Поховали Героя у рідному с. Райки Бердичівського району Житомирської області.
Указом Президента України № 360/2020 від 27 серпня 2020 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Дмитро Кузьменко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Його портрет розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 11, ряд 9, місце 17.
Пам’ять про Дмитра увічнена також в меморіальній дошці на його честь, встановленій у гімназії с. Райки Бердичівського району Житомирської області.
Академічна спільнота Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого висловлює щирі співчуття усім рідним, близьким та колегам Дмитра Кузьменка. Його відданість країні, сміливість і самопожертва назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Вічна пам’ять і слава Герою України!
