13 січня 2024 року виповнилося би 85 років Василю Яковичу Тацію – Герою України, видатному українському науковцю-правознавцю, багаторічному очільнику Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Вчителю та Науковцю з великої літери. Минуло понад два роки, як він відійшов у засвіти.
Василь Тацій – академік Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого.
Василь Якович був людиною-імпульсом, допитливим та енергійним, завжди використовував можливість висловити свою думку, залюбки ділився знаннями і працював задля України. Він був «живою історією», видатним науковцем і талановитим педагогом, масштабною, ерудованою, благородною Людиною, зразком професіоналізму, принциповості, обов’язковості. Його передчасна смерть стала особистою трагедією і непоправною втратою для всіх, кому довелося з ним товаришувати, працювати, спілкуватися. Минулі роки не пом’якшують гіркоту втрати і дають ще гостріше відчути його неординарність, масштаб і значущість для університетської спільноти.
Увесь життєвий шлях Василя Яковича був повністю присвячений науці та рідному Університету, у якому із 1966 року він пройшов професійне становлення аспірантом, старшим викладачем, доцентом, заступником декана денного факультету, проректором із наукової роботи, з 1987 року до 2020 року ректором, а з 2020 – радником ректора вишу. Саме тут відбулися становлення та непересічна діяльність надзвичайно талановитого викладача-науковця, тонкого експериментатора й аналітика, організатора науки і навчання, всіма улюбленої та шановної людини високого інтелекту, освіченості, інтелігентності. У роботі він дотримувався думки, що кожен викладач, науковець, співробітник вишу має жити життям університету і працювати для його розвитку, і сам багато зробив на цьому шляху.
Очолюючи Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого понад 30 років, Василь Якович Тацій зробив значний внесок в організацію його діяльності, у створення потужного науково-педагогічного колективу, належних умов для проведення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, забезпечення високої якості підготовки, гармонійного й культурного розвитку майбутніх фахівців, фінансової стабільності вишу, розбудови його матеріальної бази, розвитку міжнародних зв’язків. Під його керівництвом Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого став одним з найавторитетніших вищих закладів освіти України, справжнім центром підготовки високопрофесійних юристів, на який рівняються не тільки українські ЗВО, а й багато вишів Європи. Проєкти, які розпочав за життя Василь Тацій, продовжуються та вдосконалюються у виші.
Неоціненним є його внесок в оновлення усієї системи юридичної освіти України, в удосконалення її змісту, впровадження передових методів навчання, поглиблення інтеграції освіти, науки і юридичної практики. Він був одним із творців Харківської юридичної школи, відомої не лише в Україні, а й за її межами.
Згадуючи життєві біографічні віхи, варто зазначити, що В.Я.Тацій стояв біля витоків державної незалежності і був одним із фундаторів української Конституції. Усе своє життя він присвятив служінню високим ідеалам народовладдя і верховенства права, розбудові української державності на засадах гуманізму й демократії та зробив значний внесок у розбудову незалежності України та її конституційно-правове оформлення. Як член Конституційної комісії він брав участь у розробці проекту Конституції України 1996 р., був Головою робочої групи Кабінету Міністрів по розробці Кримінального кодексу України 2001 р. Він – автор понад 800 наукових праць, у тому числі близько 60 монографій, навчальних посібників та підручників, був членом десятків робочих груп та комісій із розвитку національної правової системи, почесним доктором 9-ти українських та закордонних ЗВО.
Василь Якович увійшов в історію української юриспруденції ще й як талановитий педагог, який виховав не одне покоління вітчизняних правників. Його вихованці успішно захищали кандидатські й докторські дисертації, згодом торуючи власний шлях у науці, проте не забуваючи заповітів свого вчителя. Мудрість, людяність, доброта та справедливість професора Тація залишаються з ними назавжди, спонукаючи діяти відповідно до цих принципів та передавати їх наступним поколінням.
Василь Тацій був шанований серед широкого кола вітчизняних та зарубіжних правників, які й досі згадують його не тільки як визначного наукового діяча, а й як людину з принциповою громадянською позицією та палкого патріота України. Він проводив значну громадську роботу – був членом низки президентських та урядових комісій, робочих груп, громадських організацій.
Важко віднайти ті сокровенні слова, які б дозволили повною мірою охарактеризувати притаманні йому чесноти: щиросердність у стосунках з колегами та учнями, людяність, енциклопедичну ерудицію, послідовність і цілеспрямованість у досягненні мети, педантизм і акуратність у роботі, відкритість і готовність прийти на допомогу, безмежну щедрість та багато інших неординарних людських якостей, без яких не можна собі уявити Василя Яковича.
Людина живе доти, доки живуть спогади про неї у пам’яті рідних, друзів, знайомих, колег, учнів. Інтелектуальне середовище Харкова, без сумніву, втратило непересічну та багатогранну особистість. Завжди харизматичний та живий, інтелектуал і талановитий науковець Василь Якович Тацій назавжди залишиться у нашій пам’яті. Учні та колеги професора продовжуватимуть його роботу у знак пам’яті та пошани своєму вчителю.
Задля вшанування світлої пам’яті про Василя Яковича Тація – талановитого юриста, педагога, державного та громадського діяча, людину щедрої душі – на фасаді центрального корпусу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого встановлено меморіальну дошку.
Василь Якович Тацій удостоєний звання Героя України з врученням ордену Держави (2004 р.). Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІІ, II і І ступенів (1995 р., 1998 р., 2009 р., 2015 р., 2018 р.), орденом «За заслуги» ІІ і І ступенів (2000 р., 2012 р.), Почесними грамотами Верховної Ради України (2001 р.) та Кабінету Міністрів України (2002 р.), орденом «Знак Пошани» (1981 р.), двома медалями (1970 р., 1984 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (1989 р.), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001 р.) та Державної премії України у галузі науки і техніки (2004 р.), Премії ім. В. Вернадського (2001 р.), Премії імені Ярослава Мудрого (2001 р., 2002 р.), Премії «Феміда-99». Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав. Державний радник юстиції І класу (2010 р.).
