Багаторічний ректор нашого Університету Василь Якович Тацій – видатний науковець, правознавець, педагог та мудрий наставник для багатьох поколінь юристів та представників органів влади. Його інтелект, всебічна освіченість, працелюбність, наполегливість та прогресивність стали запорукою професійних успіхів, які формували правничу галузь незалежної України і забезпечували молоду державу кадрами, необхідними для розбудови демократії та верховенства права на її території.
Василь Якович був не лише видатним вченим і керівником, а й людиною, яка вміло поєднувала у собі тверді риси відповідального ректора та звичайну людську доброту і чуйність до чужих бід. Тому велика університетська родина завжди відчувала його підтримку, сильне плече, допомогу у скрутну хвилину. Внесок Василя Яковича у зміцнення колективу, розбудову Університету, поліпшення умов життя та навчання студентства неможливо переоцінити. За час його керівництва Університет став найкращим юридичним ЗВО України і головною кузнею професійних кадрів на потреби держави. Завдяки йому багатьом із нас судилося віднайти справу життя, втілити свої мрії, виконувати важливу роль у становленні Батьківщини.
Два роки тому Василь Якович пішов у кращі світи, однак його мудрість, світла пам’ять, вірність справі надихають нас щодня продовжувати його шлях до справедливості, вдосконалення, побудови рівності в суспільстві. Сьогодні хочеться вшанувати його пам’ять й нагадати всім про цінності, які він прищеплював кожному студенту – освіта, чесність, справедливість. Його віра в молодь була безмежною, непохитною, він знав напевно, що це покоління зможе побудувати країну мрії, де громадянин є найвищою цінністю.
Сьогодні перед світлом пам’яті видатного ректора хочеться сказати, що він не помилявся. Українська молодь зараз – приклад патріотизму, мужності, професіоналізму, людинолюбства й незламності. Кожен на своєму фронті нищить ворога і виборює право на життя нашої спільної країни мрії. Віримо, їм все вдасться, і після повернення до мирного неба ми продовжимо жити і працювати на благо теперішнього і майбутніх поколінь.
Сьогодні ж, зібравшись разом, ми схиляємо голови у скорботі і вдячності перед пам’яттю людини, яка все життя боролася за ідеали справедливості, законності, демократії і змогла виховати ціле військо тих, хто продовжить цю місію попри перепони, залякування, агресію. Тож нехай спомин про Василя Яковича завжди буде дороговказом, запаленою свічкою на шляху кожного, хто продовжує його справу.
Вічна пам’ять!
