Просимо підписати петицію створену спільнотою студентів та випускників Факультету слідчої та детективної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про присвоєння звання Героя України колишньому студенту, молодшому лейтенанту, офіцеру групи планування десантно-штурмового батальйону військової частини А2582 Олександру Леонідовичу Харитонову, 02.11.2001 р.н.
Підписати петицію можна за посиланням
Довідково.
Олександр Харитонов народився у Слов’янську 2 листопада 2001 року. Закінчив ЗОШ № 8. Вчителі згадують про нього як про блискучого учня, переможця багаточисельних олімпіад. Друзі – як про гарного товариша, надійного, позитивного, веселого. Після школи Олександр вступив до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. В Університеті Олександр добре вчився, був відкритим хлопцем, демонстрував зацікавленість у вивченні різних дисциплін й мріяв стати професійним юристом. У 2023 році успішно закінчив кафедру підготовки офіцерів запасу Військово-юридичного інституту Університету. Він любив життя та складав безліч планів на майбутнє. Але їх всі зруйнувала війна…
Будучи студентом 4 курсу Факультету слідчої та детективної діяльності в перші дні повномасштабного вторгнення Олександр разом з однокурсниками приєднався до оборони Харкова, вступивши до ТРО.
Із 2023 року Олександр Харитонов паралельно із службою працював у харківському відділенні Державного бюро розслідувань. У жовтні того ж року він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України.
За час своєї військової служби 22-річний солдат пройшов великий бойовий шлях від Запорізького напрямку до східних регіонів України (Харківщина, Донеччина). І кожний крок він пройшов із честю. Попри молодий вік, Олександр був справжнім командиром для бійців. Піклувався про кожного, користувався їхньою повагою як бойовий офіцер.
Загинув Олександр Харитонов під час боїв за Вовчанськ, що на Харківщині, 1 червня 2024 року. У юного воїна у Слов’янську залишилася матір, для якої він був єдиним сином і надійною опорою. Поховали Олександра 7 червня 2024 року у Слов’янську.
Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас. Пам’ятаймо наших героїв та не забуваймо про тих, хто щодня ризикує своїм життя задля нашої свободи.
Підтримка ініціативи щодо відзначення бойових заслуг Олександра Харитонова та присвоєння звання Героя України – це найменше, що кожен з нас може зробити в пам’ять про нього!
