Сучасна російсько-українська війна триває від 2014 року. І наша велика університетська родина гідно вшановує пам’ять наших захисників. Ми пам’ятаємо кожного студента, випускника, співробітника Університету, хто віддав своє життя за Україну — Героїв, які стали щитом, захищаючи нашу землю від ворожої навали. Їхні імена золотими літерами вписані в пантеон слави українського народу.
Юрій Полєно народився 25 лютого 1984 року в с. Шульгинка Старобільського району Луганської області. Навчався у Шульгинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
За словами матері Анни Степанівни, Юра зростав звичайним, добрим хлопчиком, був дуже кмітливим, мав неабиякі організаторські здібності, любив мультфільми. У нього завжди було багато друзів, він ніколи їм не відмовляв, допомагав, чим міг. Мав дуже розвинене почуття справедливості, терпіти не міг невиконаних обіцянок. Дуже любив тварин. Юра приносив додому усіх безхатніх тварин, яких бачив. Хлопець був працьовитим: міг і корів подоїти — він узагалі роботу не розділяв на «жіночу» й «чоловічу», умів робити все. У родини був свій шматок землі, власний трактор, Юрій й землю обробляв і зварювальними роботами займався. А ще він умів вишивати. Якось побачивши, як мати вишиває ікону Покрови Божої Матері, сказав: «А може, я спробую?». І в нього вийшло дуже гарно, та, на жаль, він її так і не закінчив…
Ще з дитинства Юрій завжди цікавився справедливістю та правами людини. Кожен конфлікт у школі чи суперечка в сім’ї привертали його увагу, і він завжди намагався знайти спосіб вирішення ситуації, щоб обидві сторони відчули себе справедливо. Тому вибір професії юриста для хлопця став найлогічнішим кроком у житті. Юрій Полєно закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). У студентські роки він добре навчався, завжди був душею компанії. Після закінчення вишу, працював юристом. Згодом одружився, мав двох синів.
У 2014 році Юрій Полєно пішов добровольцем у 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар». Служив гранатометником 2-го відділення охорони 3-го взводу охорони 2-ї роти охорони. На питання матері, чи добре він обдумав своє рішення, хлопець відповів: «Я клятву давав боронити свою землю». Юра мав старенький автомобіль «Ока», подарований батьком, який був завжди з ним. На ньому підвозив хлопців, возив боєприпаси, звідти й отримав свій позивний — «Ока».
30-річний Юрій Полєно загинув 15 жовтня 2014 року на 32-му блокпості біля с. Сміле Слов’яносербського району Луганської області, потрапивши в засідку, замасковану під український блокпост. Юрій разом з побратимами поїхали забрати бійців, які були в оточенні. Вискочивши з машини, хлопці почали відстрілюватися, та раптом кинута ворогом граната опинилася біля Юрія. Він, не роздумуючи ні хвилини, ліг на неї, прикривши собою інших. Смерть була миттєвою…
Поховали Героя у с. Шульгинка Старобільського району Луганської області.
Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», Юрій Полєно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Портрет Героя розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 4, місце 36.
14 грудня 2016 року на Шульгинській загальноосвітній школі урочисто відкрита меморіальна дошка Юрію Полєно.
Університетська спільнота низько схиляє голови перед нашими загиблими Героями, які віддали своє життя у боротьбі за єдину, неподільну, незалежну Україну. Хай пам’ять про загиблих згуртує нас, живих, дасть нам силу, волю і мудрість для зміцнення власної держави. Хай їхні світлі образи навічно залишаться в нашій пам’яті!
Вічна шана нашим Героям! Слава Україні!
