Університет знову у жалобі. З невимовним болем і жалем дізналися, що захищаючи Україну і кожного з нас, загинув випускник Університету Станіслав Сеник — телефоніст-лінійник, наглядач 3-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки в/ч А2980.
Станіслав народився 22 липня 1991 року в селі Великі Дубрави Кустанайської області Республіки Казахстан. Ще немовлям переїхав в село Кропивник, що на Калущині. У 1998 році пішов у перший клас Кропивницької школи. Хлопчик рано залишився сиротою: спершу помер батько, а потім і мама. Його з сестрою одразу після смерті батьків узяв під опіку рідний брат батька та його дружина. Дбали про діток і бабуся з дідусем.
Станіслав Сеник навчався в Івано-Франківській ЗОШ №6. Брав активну участь у спортивному та культурному житті навчального закладу. Мріяв про кар’єру військового і після закінчення 9-го класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Займався спортом, відвідував драмгурток. Після закінчення ліцею вступив до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Військова прокуратура». Мав пристрасть до малювання, писав вірші та пісні.
У вересні 2016-го року Станіслав Сеник поповнив ряди добровольців 130-го розвідувального батальйону військової частини А-1994 оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Разом із побратимами пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганської областей. Служив розвідником-радіотелеграфістом, снайпером, снайпером-розвідником. Був звільнений у запас у листопаді 2019 року.
Із початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну добровольцем вирушив захищати рідну землю. Приєднався до лав добровольчого формування №14 територіальної громади міста Києва «Архангели Михаїла». Брав участь у боях за Ірпінь, у зачистці Бородянки. У квітні в складі добровольчої групи виконував бойові завдання у селі Максимівка, що на Донеччині. Побратими згадують Станіслава Сеника як відважного і безстрашного воїна, справжнього патріота, який до останнього подиху боронив свою землю від російського агресора.
Загинув Станіслав Сеник 2 липня 2022 року поблизу села Новогригорівка, що на Миколаївщині. Під час виконання завдання потрапив під мінометний обстріл ворога, отримавши осколкове поранення, несумісне з життям. Декілька годин лікарі боролися за його життя та, на жаль, програли цю боротьбу… Поховали Станіслава Сеника у його рідному селі Кропивнику.
В Івано-Франківську на фасаді ліцею № 6 імені Івана Ревчука, закладі, де Станіслав Сеник провів свої шкільні роки, 9 травня 2023 року відкрили пам’ятну дошку полеглому Герою.
Академічна спільнота Університету сумує за втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого. Розділяємо вашу скорботу та глибокий біль втрати… Ми пишаємося Станіславом і його заслугами перед нашою країною. Він назавжди залишиться в пам’яті як хоробрий захисник, який віддав своє життя за волю та незалежність України.
Вічна пам’ять захиснику…
