Війна триває, і ми впевнено показуємо світу свою незламність. Нині як ніколи важливо триматися разом і боротися проти агресора. Не всі можуть робити це зі зброєю в руках, проте способів допомогти Україні вистояти є значно більше. Одними з тих, хто завжди знаходиться за спиною військових і допомагає, є волонтери.
Волонтером може стати будь-хто, треба лише мати щире бажання підтримати інших. Осторонь не залишаються і студенти нашого Університету. А історії волонтерства – це, насамперед, історії людей. Тож далі – про діяльність однієї з наших студенток, Єлизавети СЕМЕНОВОЇ, другокурсниці факультету прокуратури.
На початку війни Єлизаветі, як і багато інших студентів, повернулася до рідної домівки у місто Олександрію Кіровоградської області. Її тато вступив до лав ЗСУ, і дівчині теж дуже хотілось робити щось корисне для нашої країни. Її знайома запропонувала приєднатися до команди Координаційного центру волонтерів Олександрії.
- Єлизавето, яку роботу виконуєте в організації?
- В основному я займаюсь збором інформації і потім формую її в готові пости, після чого відбувається публікація у соціальних мережах, зокрема телеграм, інстаграм та фейсбук, також друкую оголошення для переселенців, відповідаю на дзвінки та координую громадян. Коли потрібно розвантажувати фури, то допомагаю і в такій роботі.
- Кому допомагає організація?
- Координаційний центр волонтерів Олександрії орієнтований на допомогу ЗСУ та внутрішньо переміщеним особам.
- Хто працює у центрі волонтерів?
- В Координаційному центрі працюють дуже різні люди. Є декілька вчителів, викладачів, керівник та учасниця хореографічного колективу, головна в нашій організації Ірина Олександрівна, вона адвокат. Фондом, який був створений центром, також займаються адвокати. А ще є студенти та школярі. До речі, серед волонтерської молоді й студент міжнародно-правового факультету нашого Університету Марк Гулян. Загалом дуже багато людей різних професій, але головне, що вони дуже добрі та чуйні, і кожен розуміє, що саме зараз ми повинні допомогами нашій країні наблизити перемогу.
- Які акції організації вважаєте найбільшими, найкориснішими?
- Спочатку це були постійні збори на плитоноски, їх шили майстрині у дуже великій кількості, потім з‘ясувалось, що наші солдати повинні бути у сертифікованих жилетах ЗСУ. Ще один напрямок – постійна купівля автомобілів, тепловізорів, дронів, зорових труб, антидронів для захисників. Щоб допомогти переселенцям, підтримуємо постійний зв‘язок із закордонними партнерами й отримуємо від них гуманітарну допомогу, наприклад, кілька днів тому її надала Польща. Також займаємося організацією допомоги від ООН та інших міжнародних організацій.
- Як вдається поєднувати навчання і роботу волонтером?
- Насправді це не так важко, як здається. Є, звичайно, певна виснаженість, але все одно можна знайти сили вчитися. В перші місяці було складно поєднувати волонтерство з навчанням через велику завантаженість, а згодом я вже брала ноутбук із собою й виконувала деякі завдання прямо в центрі. Крім того, в нас працює команда адвокатів, які допомагали мені з матеріалом, якщо виникала потреба.
- Які маєте враження від волонтерської роботи?
- Про волонтерство можу сказати , що це важко фізично, але туди, до тих людей, завжди хочеться повертатися. Там я заряджаюся тільки позитивними емоціями саме від спілкування з колективом. Коли їде машина в гарячому напрямку, то емоційно важко, і сльози на очах навіть зараз, коли я про це пишу. Взагалі на душі камінь, коли говорю про наших захисників, емоції мене переповнюють, але надія перемагає. Але атмосферу створює колектив, а це найдобріші люди, з якими я дуже рада познайомитись. Завжди хтось посміхнеться, спитає як справи, десь підбадьорить – так з’являється відчуття душевності.
- Що ви хотіли б сказати своїм одноліткам?
- Хочу зауважити, зараз усі можуть займатися чимось корисним: волонтерити, жертвувати кошти на ЗСУ чи ВПО, робити репости про нагальні потреби. Тим самим кожен робитиме свій невеликий, але вагомий внесок у боротьбу нашої держави. Головне не звикати до війни, а наближати перемогу разом!
Ми пишаємося тим, що маємо таких студентів, які щиро вірять в нашу перемогу і знають, що на Україну чекає світле майбутнє! Ви сильні, вільні, незламні!
