«Харківщина під надійним захистом!» – інтерв’ю з Начальником Харківського гарнізону.
Сергій Миколайович Мельник – бригадний генерал юстиції, начальник Харківського гарнізону та начальник Військово-юридичного інституту, доктор юридичних наук, доцент нашого Університету.
Сергій Миколайович народився у звичайній родині: мама – медична сестра, батько – водій. На військову службу вступив свідомо, спочатку до Київського військового ліцею, потім до Харківського військового університету. Під час проходження служби у нього виникло бажання стати військовим юристом, тому отримав освітній рівень у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого та Національній академії Національної гвардії України. Проходив службу в Збройних Силах України на командних посадах. З 2002 року присвятив свою роботу підготовці й вихованню фахівців юридичного профілю.
Із самого початку кар’єри Сергій Мельник прагнув покращити, вдосконалити та привести до міжнародних стандартів не тільки рівень освіти майбутніх правників військової юстиції, а й умови навчання, проживання і харчування курсантів. У 2019 році за ініціативою Сергія та сприяння Міністерства оборони України і керівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого факультет було реформовано. Відтоді розпочав свою продуктивну працю Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
У 2021 захистив докторську дисертацію за актуальною темою «Адміністративно-правові засади організації і функціонування суб’єктів військового управління у системі забезпечення національної безпеки та оборони України». Сергій Мельник є автором понад 70 наукових публікацій різноманітної військової тематики. Особливу увагу приділяє важливим питанням реформування органів військового управління. Крім цього, він увійшов до складу робочої групи, яка зараз розробляє проєкт нового Кримінального кодексу України. Має почесне звання «Заслужений працівник освіти України» та є лауреатом Державної премії України в галузі освіти.
У 2019 році пребував у районі АТО (ООС) як радник із правових питань командира оперативно-тактичного угрупування «Північ». Сергій є учасником бойових дій.
10 вересня 2021 р. під час зборів Командування Збройних Сил України, військових формувань та правоохоронних органів було оголошено наказ командира військ оперативного командування «Схід», згідно з яким Сергія було призначено на посаду начальника Харківського гарнізону, а 4 березня 2022 р. Указом Президента України він отримав військове звання бригадного генерала юстиції.
- Сергію, розкажіть, наскільки неочікуваним для вас був початок повномасштабних воєнних дій з боку росії?
- До ранку 24 лютого я не міг у це повністю повірити. Звісно, ми отримували розвідувальні дані щодо розгортання ворожих сил біля кордонів та були напоготові, адже після 2014 року від таких сусідів можна було очікувати будь-чого. Однак, залякувати – це одне, а розпочинати війну та вбивати цивільне населення сусідньої держави – зовсім інша справа. Це був трагічний крок для росії і її теперішньої влади.
- Наші військові були готові до повномасштабної війни?
- Вони були повністю підготовлені. В Україні з квітня 2014 року йшла війна на сході. Військові вже мають бойовий досвід, а незламний дух та любов до рідної землі вони отримали від народження. Збройні Сили України готові стояти за свою Державу, боронити її та вибивати кожного, хто прийде до нас з автоматом. Звісно, ситуація, з якою ми зіштовхнулися зараз, є небаченою в сучасній історії війн. Адже зброя інша, значна чисельність ворожої армії та її неповага до міжнародних домовленостей (використання забороненої зброї, ставлення до некомбатантів) створюють певні труднощі. Але російські солдати, хоч і лізуть звідусіль, наче мурахи, погано підготовлені, їхні помилки нам на радість. До того ж росія завжди ставилася до своїх солдат як до «гарматного м’яса». Їх сьогодні прирікають на безглузде знищення українськими військовими. Адже кількісна перевага проти якісної не має жодних шансів.
- Яким чином ви підтримуєте бойовий дух своїх підлеглих?
- Як на мене, першочерговим завданням начальника є встановлення комунікації з підлеглими. Коли військовослужбовець опиняється на передовій, далеко від своїх рідних, то товариші по службі та керівництво стають для нього сім’єю. Мені вдається так планувати роботу, щоб частіше знаходитись на передових рубежах. Підтримую бійців і настановами, і дружніми порадами. Вважаю, перебування керівництва поруч із солдатами вже піднімає бойовий дух. Перевірив це на власному досвіді. Так з’являється відчуття впевненості у правильності своїх дій, захищеності та підтримки. Завжди дізнаюсь у підлеглого складу про реальні потреби та намагаюсь якнайшвидше задовольняти їх. Це стосується і побутово-харчових наборів, і технічного оснащення наших захисників.
- Яка ситуація зараз у Харкові та області?
- Обстановка у місті керована, але ракетні та артилерійські удари ворога не припиняються. Частину вдається відбивати. Російські військові безжально б’ють по цивільній інфраструктурі, досить часто зазнають руйнувань саме житлові райони та будинки.
- Це свідчить про те, що ворог нервує та перебуває в паніці, адже його плани йдуть слідом за крейсером «Москва» – на дно. Війна – це битва, де значну роль відіграють накази, але, коли вони злочинні, солдати мають можливість відмовитись. У росіян більшість наказів злочинні, та їх все одно виконують. Те, що вони коять на окупованих територіях, – це жах і порушення не тільки міжнародних угод і будь-яких моральних цінностей, а й усталених тваринним світом законів. Тому, називаючи їх тваринами, ми ображаємо братів наших менших, вони – нелюди.
- Стосовно Харківської області, то поступово Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, разом із правоохоронними органами звільняємо українські землі від ворога. На звільнених територіях допомагаємо цивільному населенню тим, що самі маємо. Віддаємо частину своїх продуктів та засобів гігієни, бо некомбатантам значно складніше за нас пережити страшні ворожі напади.
- На превеликий жаль, зараз значна кількість сіл окупована. На цих територіях українська влада намагається вивозити цивільне населення і поставляти гуманітарну допомогу, але ворог усіма силами здійснює цьому супротив.
- У найгіршому стані місто Ізюм. Збройні Сили України працюють над його визволенням. Однак після цього, ми зі страхом чекаємо на наслідки. Можливо, вони гірші за Бучу. Вороги вчиняли, вчиняють і будуть вчиняти злочини, допоки ми не виженемо їх усіх з української землі.
- Наскільки важкою є ситуація на межі Харківської області з Луганською та Донецькою?
- Усі розуміють, найскладнішою є битва за Донбас. Російські сили на сьогодні зосереджені саме на цьому напрямку. Вони стягують їх і через місто Ізюм. Саме тому однією із першочергових задач на Харківському напрямку є утримання ворога, поступове його знищення та деморалізація на кордонах з Луганською та Донецькою областю.
- Чи відбувається фіксування військових злочинів, які чинить ворог на Харківщині?
- Так, звісно ж. Спільними зусиллями наших військових, військової служби правопорядку, прокуратурою та поліцією здійснюється не тільки фіксація вчинених окупантами злочинів, а також їх попередження та захист цивільного населення, наскільки це можливо. Адже Харків – це не просто місто-герой, це місто, наповнене героями, котрі сумлінно виконують свій обов’язок і стоять на захисті народу та рідної землі.
