Захищаючи Україну загинув військовий капелан, випускник Університету Ярослав Павенко
Ще одна тяжка втрата серед випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого – захищаючи Україну від російських загарбників, загинув військовий капелан Ярослав Павенко.
Ярослав народився 11 березня 1986 року в Краматорську. Він був другим сином у великій християнській родині з семи братів та сестри, яких виховували батьки Олександр Панасович та Єлизавета Миколаївна.
У Краматорську Ярослав закінчив школу №30. У 2004 році зайнявся підприємництвом у сфері торгівлі. Водночас вступив до Харківського національного економічного університету, який закінчив у 2010 році та отримав диплом спеціаліста з економіки підприємства.
Подальше життя Ярослава було дуже насиченим. З дитинства він вирізнявся наполегливістю та мужністю. Завжди мав загострене почуття справедливості, не терпів брехні й зради, відчував потребу захищати тих, хто не може захистити себе. Тому 2012 року Ярослав Павенко став студентом заочного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який закінчив у 2017-му, отримавши диплом спеціаліста з правознавства. Паралельно працював: з 2012 по 2021 роки обіймав посаду комерційного директора на Слов’янському крейдо-вапняному заводі, з 2014-го по 2023-й керував товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа – Профіль». У 2020 році одружився.
Із самого дитинства Ярослав відвідував протестантську церкву Євангельських християн-п’ятидесятників, був членом церкви «Преображення Господнє» у Слов’янську. Приймав активну участь у житті церкви, допомагав людям. Майже 20 років ніс служіння співу у церковному хорі.
У 2014 році під час окупації Словʼянська трагічно загинули від рук російських загарбників двоє рідних братів Ярослава – Рувим та Альберт. Проросійські бойовики захопили їх просто під час богослужіння… Тільки через місяць стало відомо, що братів допитували, катували та вбили 9 червня 2014 року, поховавши тіла у братській могилі на території місцевої дитячої поліклініки. Саме з цього року почалося волонтерське служіння Ярослава Павенка.
У 2015 році Ярослав стає військовим капеланом 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. За роботу із забезпечення духовних потреб військовослужбовців був нагороджений почесними грамотами 26-ї артилерійської бригади, командира танкового батальйону військової частини А0693, а також почесною відзнакою «За внесок у розвиток військового капеланства в Україні».
З перших днів повномасштабного вторгнення Ярослав Павенко продовжував виконувати обов’язки військового капелана, забезпечуючи духовні потреби бійців, підтримуючи їхній моральний стан, а також надаючи психологічну підтримку.
4 лютого 2023 року команда капеланів, серед яких були троє братів Павенків – Ярослав, Володимир і Артур, несли служіння поблизу селища Зарічного, що біля Лиману на Донеччині. Їхня група потрапила під обстріл реактивної системи залпового вогню.
«Ми потрапили під «Смерч». Так сталося, що осколок влетів Ярославу під бронежилет (екіпіровані ми були як належить, у касці та «броніку»). Кинулися до нього, всі молилися. Деякий час, на початку і вже потім, дорогою до лікарні, він був притомний, молився разом із нами. Ніколи не забуду той момент, як Артур, тримаючи голову брата, молився як капелан. Думаю, нам Бог дав цей час… Останнє, що сказав Ярослав: «Я іду в Небо!» І відійшов», – згадував координатор служіння військових капеланів УЦХВЄ Володимир Стрельцов.
З Ярославом Павенком попрощалися в Слов’янську 7 лютого 2023 року. Він похований разом із братами на меморіальному комплексі, збудованому в районі дитячої лікарні на вул. Ярослава Мудрого після подій 2014-го року. У нього залишились дружина та донечка.
Колектив та студентство Університету глибоко співчуває родині, друзям, колегам та бойовим товаришам Ярослава. Схиляємо голови перед його мужністю, відвагою та самопожертвою. Війна забирає найкращих – тих, хто не вмів жити напівправдою. Ярослав Павенко був саме з таких. Його життя – це приклад тихої гідності, чесної праці й жертовної любові до ближніх і до України. Пам’ять про нього житиме в наших серцях!
Вічна пам’ять та слава!
