У світлі пам’яті: Василь Якович Тацій
28 вересня минає три роки, відколи відійшов у вічність видатний український учений-правознавець, Герой України, академік НАН України і НАПрН України, багаторічний ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Василь Якович Тацій.
Його ім’я назавжди вписане в історію української науки, освіти та державотворення. Він належав до тієї когорти людей, які все своє життя присвятили служінню високим ідеалам — праву, справедливості, свободі й розвитку національної правничої школи.
Для університетської спільноти Василь Якович назавжди залишиться прикладом людини з твердою громадянською позицією, видатним науковцем й талановитим педагогом, який поєднував високий професіоналізм із щирістю та доброзичливістю. Він був генератором нових ідей, невичерпної енергії та оптимізму, стратегічно мислячим керівником, надійним другом, наставником і мудрим учителем.
Василь Якович був людиною-імпульсом, вирізнявся допитливістю та життєлюбством, завжди прагнув висловити власну думку, ділився знаннями й працював задля України. Його вважали «живою історією» — масштабною, ерудованою та благородною особистістю, яка стала взірцем професіоналізму, принциповості й порядності. Його смерть стала великою втратою для всіх, хто мав щастя з ним працювати й спілкуватися. Час лише загострює усвідомлення його неординарності та значення для університету й наукової спільноти.
Увесь життєвий шлях Василя Яковича був пов’язаний із рідним університетом, де він із 1966 року пройшов шлях від аспіранта до ректора (1987–2020), а згодом радника ректора. Саме тут розкрився його талант педагога і вченого, організатора науки та освіти, людини високої культури, інтелігентності й широкого світогляду. Він вважав, що кожен співробітник університету повинен жити його життям і працювати на його розвиток — і сам був цьому прикладом.
Понад 30 років очолюючи університет, Василь Якович Тацій зробив величезний внесок у формування потужного науково-педагогічного колективу, розвиток навчального процесу й наукових досліджень, зміцнення та розбудови матеріальної бази, фінансової стабільності та розвитку міжнародних зв’язків вишу. Завдяки його керівництву Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого став одним із найавторитетніших закладів вищої освіти України та відомим у Європі центром підготовки високопрофесійних юристів, на який рівняються не тільки українські ЗВО, а й виші Європи. Багато проєктів, започаткованих Василем Тацієм, продовжують успішно реалізовуватись.
Його внесок у розвиток системи юридичної освіти України є безцінним: удосконалення змісту навчання, впровадження сучасних методик, поєднання науки й практики. Він був одним із творців Харківської юридичної школи, відомої в Україні та за кордоном.
Згадуючи життєві біографічні віхи, варто зазначити, що В. Я. Тацій відіграв значну роль у становленні української державності. Він був серед фундаторів Конституції України. Як член Конституційної комісії брав участь у розробці її проєкту 1996 року, очолював робочу групу Кабінету Міністрів з підготовки Кримінального кодексу України 2001 року. Василь Тацій – автор понад 800 наукових праць, у тому числі близько 60 монографій, навчальних посібників та підручників, був членом десятків робочих груп та комісій із розвитку національної правової системи, почесним доктором 9-ти українських та закордонних ЗВО.
Як педагог він виховав не одне покоління вітчизняних правників, які продовжують його справу, зберігаючи у серці його мудрість, людяність і доброту. Для тисяч студентів він був не лише професором, а й наставником, який вмів підтримати, підказати, надихнути. Його лекції слухали із захопленням, бо в них завжди поєднувалися глибина наукового аналізу й життєва мудрість. Його учні не забувають настанов Учителя й передають їх наступним поколінням.
Попри високі звання й державні нагороди, Василь Якович залишався людиною скромною, щирою та відкритою. Він умів слухати й чути, підтримати у важку хвилину, радіти чужим успіхам так, ніби це були його власні. Знайти слова, які б повністю відобразили всі його чесноти, складно.
Сьогодні, згадуючи Василя Яковича Тація, ми схиляємо голови в подяці за все, що він зробив для нашого Університету і для України. Його наукова спадщина, Університет, учні — це живий пам’ятник, який не зітре час. Він залишив по собі не лише наукові статті, книги й лекції, а передусім — приклад життя, сповненого служіння науці, освіті й рідній державі.
Світла пам’ять про Василя Яковича Тація назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав, і тих, хто ще прийде навчатися й працювати у храмі права, збудованому його працею та мудрістю. Учні та колеги академіка продовжуватимуть його роботу у знак пам’яті та пошани своєму вчителю.
Василь Якович Тацій удостоєний звання Героя України з врученням ордену Держави (2004 р.). Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІІ, II і І ступенів (1995 р., 1998 р., 2009 р., 2015 р., 2018 р.), орденом «За заслуги» ІІ і І ступенів (2000 р., 2012 р.), Почесними грамотами Верховної Ради України (2001 р.) та Кабінету Міністрів України (2002 р.), орденом «Знак Пошани» (1981 р.), двома медалями (1970 р., 1984 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (1989 р.), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001 р.) та Державної премії України у галузі науки і техніки (2004 р.), Премії ім. В. Вернадського (2001 р.), Премії імені Ярослава Мудрого (2001 р., 2002 р.), Премії «Феміда-99». Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав. Державний радник юстиції І класу (2010 р.).
