Указом Президента України №173/2024 від 25 березня 2024 року капітану Артуру Пруглову «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» присвоїно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
Артур Пруглов студент 1 курсу Факультету юстиції, військовослужбовець 18-ї Слов’янської бригади, капітан, отримав відзнаку Орден «Золота Зірка» з рук Глави держави на урочистостях, присвячених 10-й річниці створення Національної гвардії України.
Артур випускник Сєвєродонецької школи №18, згодом продовжив навчання у Національній академії Національної гвардії України та Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, але зробив свій вибір на користь військової служби. Його рішення було обумовлене війною, яка прийшла до його рідного Сєвєродонецька.
Під керівництвом капітана Пруглова групи українських військових успішно здійснювали штурми та проривали ворожі позиції, знищували техніку та визволяли полонених. Його відвага та відданість стали вирішальними під час складних бойових дій у місті Рубіжне, де під позивним «Земляк» він командував взводом у Рубіжанському батальйоні. Під час штурму ворожих позицій в районі Ліньово Артур Пруглов виявив велику тактичну майстерність, зберігаючи життя своїм бойовим товаришам.
«Його відвага та відданість стали вирішальними факторами під час складних бойових дій у місті Рубіжне. Тоді, він був командиром взводу у моєму батальйоні в Рубіжному, разом з тактичною групою вони проводили штурм позицій окупантів, які значно переважали, ризикуючи своїм життям», – сказав Андрій Юрченко, начальник Рубіжанської міської військової адміністрації.
Ми поспілкувалися з Артуром Пругловим – Героєм України, прикладом мужності, стійкості та відваги.
– Артуре, розкажіть, за що отримали звання Герой України.
– Під час боїв на Луганщині та Донеччині я разом зі своїм взводом неодноразово виконував складні завдання. Ми успішно здійснювали штурми та проривали ворожі позиції, знищували техніку та військовослужбовців противника, виводили з оточення наших бійців, завдавши ворогу максимальних втрат. Пам’ятаю, як 12 березня 2022 року приблизно о 8 годині вечора я разом з відділенням в кількості 10 військовослужбовців зайняли оборону у приватному секторі міста Рубіжного Луганської області та тримали її всю ніч. А 13 березня о 8 годині ранку один із спостережних постів доповів, що бачить просування ворога у напрямку вищезазначеної групи. Прибувши на даний спостережний пост, та переконавшись, що з одного напрямку ворог у складі приблизно двох взводів здійснює просування, я вирішив відкрити вогонь та знищити противника. Приблизно о 10-11-ій годині на позицію групи виїхав ворожий танк Т-64, який за моїм наказом був виведений з ладу гранатометним розрахунком з РПГ-7В, а в подальшому розбитий артилерію суміжних підрозділів. Приблизно об 11.00-11.30 на позицію групи виїхав ворожий БМП-2 та почав працювати запалювальним снарядами по будинку, в якому знаходився бойовий розрахунок, в результаті чого на другому поверсі здійнялася пожежа. Та незважаючи на це, група продовжувала тримати оборону, допоки весь другий поверх не згорів. Після чого я прийняв рішення покинути будівлю та зайняти кругову оборону, проводячи поступове переміщення у сусідній двір тактичними групами. Під час цього старший солдат Гайдамака Б.К. отримав наскрізне кульове поранення грудної клітини. Ми надали пораненому першу домедичну допомогу та продовжили просування. Коли спробували зайняти інший будинок, другий ворожий танк Т-72 почав працювати по ньому, тому вирішили перейти в інший двір. Бій з переважаючою кількістю противника тривав приблизно з 8-ої ранку до 12-ої години дня. Прикриваючи відхід підрозділів частини, група під моїм командуванням залишилася тримати позиції. За результатами цього бою було знищено до двох взводів противника. Після зайняття оборони я зв’язався по радіозв’язку з командуванням та доповів про місцезнаходження групи, а також про те, що маємо пораненого та цивільних, яким необхідна евакуація. Приблизно через 7 годин заступник командира батальйону вийшов на зв’язок та повідомив, що ми знаходимося в оточенні ворога, і наших підрозділів поблизу немає. Найближчий підрозділ знаходиться від нас приблизно 1,5 км, тому потрібно самостійно виходити з оточення. Я попередив усі підрозділи поблизу, що наша група з 10 осіб буде виходити, щоб не відкрили вогонь по своїх. Приблизно о 19.30 ми вийшли з оточення у повному складі з одним пораненим та двома цивільними, яких взяли із собою ще під час бою та оберігали, щоб вони не постраждали. Після виходу та евакуації пораненого побратима та цивільних моя група тримала оборону ще добу до тактичного відходу на другу лінію оборони.
Ще один пам’ятний випадок стався 29 березня 2022 року. Тоді відбувся виїзд резервної групи в складі відділення на позицію «ДУШМАН» в м. Рубіжне Луганської області, де противник здійснив прорив. Прибувши туди, група під моїм керівництвом витіснила ворога, завдавши йому максимальних втрат, та зайняла оборону разом з 81 ОАМБР, яку тримали п’ять діб. За цей час спільними діями під моїм командуванням було знищено три ворожих БМП-2 та два ворожих танки Т-72, а також приблизно 2-3 взводи противника. І подібних завдань ми виконували багато.
– Які емоції відчували у момент, коли дізналися про надання звання Герой України?
– Емоції переповнювали, радість та гордість перемішувались із ефектом неочікуваності. Впевнений, що запам’ятаю цей день на все життя.
– Що найважче на війні?
– Для мене найважче стає тоді, коли втрачаєш побратимів.
– Що допомагає триматися?
– Найбільш допомагає родина, друзі, підтримка близьких та коханої дівчини.
– Що б Ви побажали студентам Університету?
– Бажаю сил, наснаги, витримки. Все буде Україна!
Пишаємося нашим студентом Артуром Пругловим! Немає більш благородної місії, ніж захист свого народу, рідної землі!
Щира подяка всім, хто носить почесне звання – Захисник України! Дякуємо вам за неймовірну силу та відвагу! Нехай Бог береже кожного з вас!
Слава Україні!
Героям Слава!
