І знову пекучий, невимовний біль… І знову гіркі, неспинні сльози від чергової страшної звістки – борючись за свободу України, загинула випускниця Університету, заступниця командира з морально-психологічного забезпечення Юлія Шевченко.
У 2016 році Юлія, закінчивши Ліцей «Голосіївський» 241 (м. Київ), вступила до Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України (зараз – факультет прокуратури) Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Вона завжди посміхалася, була здібною студенткою, цілеспрямованою і наполегливою в навчанні, радісною і світлою у спілкуванні з друзями та оточуючими, у будь-якій ситуації була готова прийти на допомогу. А ще дівчина була щедро обдарована талантами – вона писала чудові вірші, писала наукові роботи, неодноразово ставала переможницею мут-кортів (moot court) та різних профільних змагань.
У 2020 році Юлія закінчила бакалавріат, а 2022 – магістратуру Університету. Із 2022 року була зарахована до аспірантури кафедри кримінального права НЮУ імені Ярослава Мудрого. Дівчину очікувало блискуче юридичне і наукове майбутнє. Ще студенткою п’ятого курсу, перемігши в проекті «Антикорупційний десант», Юлія Шевченко почала працювати в управлінні проведення обов’язкових повних перевірок Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Її великим бажанням було продовжувати будувати кар’єру на антикорупційному фронті, але так сталося, що демонструвати свої найкращі навички довелося на війні.
Із перших місяців повномасштабного вторгнення дівчина приєдналася до лав ЗСУ, щоб захищати рідну країну. Вона просила усіх друзів, колег та знайомих допомагати бійцям, незважаючи на «втому від війни». І не здаватися. Щоб агресор якнайшвидше забрався з України.
31 липня 2023 року Юлія Шевченко під час захисту Батьківщини від рашистських загарбників загинула як герой в одній з найгарячіших точок фронту на сході країни.
На злеті обірвалося юне життя, загублена доля, перекреслені всі плани і сподівання. Талановита молода дівчина поклала життя за свободу і незалежність своєї Батьківщини, за свій народ, за всіх нас.
«31 липня перестало битися серденько людини, яка своєю хоробрістю, працьовитістю, наполегливістю обійшла будь-кого. Вона – це янгол серед людей, яка допомагала всім, всім, хто просив і не просив допомоги. Вона завжди хотіла жити щасливо і довго, вона завжди говорила, що хоче створити велику і дружню родину. Вона завжди була за справедливість в цьому світі…», – написав наречений Юлії військовослужбовець Тарас Сухенюк.
Уся університетська спільнота в глибокій скорботі і висловлює щирі співчуття рідним та близьким Юлії. Безжалісна війна забрала життя чудової дівчини, а найголовніше — людини з великим серцем, яка безмежно любила Україну! Завжди пам’ятатимемо її професійність, активність та величезну життєву енергію.
З кожною втратою, з кожною смертю наших захисників і захисниць ми розуміємо, яку високу ціну платимо за свободу.
Вічна слава і світла пам’ять Героїні!
Дякуємо за захист України та українського народу!
Підтримати родину Юлії – https://send.monobank.ua/jar/6av49UvAXx
*. *. *
Пробач, рідненька…я не повернуся…
І не прийду додому, як завжди…
І рук твоїх стареньких не торкнуся,
І не нап’юсь джерельної води…
Не плач, матусю, так вже сталось…
Осколків дощ із «градів» нас накрив…
В ту мить неначе небо розірвалось,
земля горіла й плавилась… метал кипів…
Снаряди падали як дощ у зорепаді,
І не було куди сховатись взагалі…
Був обстріл..і осколок «граду»
не дав мені піднятися з землі…
Мамо, пробач, що не дотримав слова…
І не вернусь додому з усіма…
Що не торкнусь твого волосся знову,
І ти залишишся тепер сама…
Я назавжди лишився в житнім полі,
Серед волошок, де ростуть хліба…
Та все одно я щиро вдячний долі
За кожний подих, що мені дала…
Не плач і не журися, нене…
Ми мали нашу землю захистить…
Це було найважливішим для мене…
Життя для інших – ось що значить жить…
Я мрію високо, як птах, злетіти,
Щоб волю і любов нести в літа…
Я хочу, щоб зростали наші діти
І пам’ятали тих, хто мріяв про життя…
Юлія Шевченко, 2015 рік
