Студенти Університету — учасники рекордного всеукраїнського молодіжного проєкту

Студенти Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого стали активними учасниками всеукраїнського молодіжного проєкту «Голоси майбутнього». Міністерство молоді та спорту України підбило підсумки проєкту.

Було проведено 42 онлайн-сесії з представниками 36 закладів вищої освіти та 6 молодіжних рад при обласних державних адміністраціях України, а також у межах дослідження було зібрано понад 1202 відповіді в анкетуванні.

Проєкт здобув рекорд від Національного реєстру рекордів України у номінації: «Найбільша кількість учасників онлайн-опитування серед студентів»

Проєкт «Голоси майбутнього» став масштабним дослідженням настроїв молодого покоління, яке вже сьогодні відіграє ключову роль у стійкості громад, а в післявоєнний період — визначатиме темпи відбудови держави та якість управлінських рішень.

Отримані результати будуть використані для подальшого формування державної молодіжної політики та посилення механізмів участі молоді у процесах прийняття рішень.

Університет пишається своїми студентами та дякує за активну громадську позицію!

Проєкт «Голоси майбутнього» реалізовувався Комітетом з питань молоді і спорту Молодіжної ради при Голові Верховної Ради України у партнерстві з ГО «Козацька гвардія України» та Society Development Academy, а також за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту та ГО «Українська асоціація студентів».

Мета проєкту: виявити потреби, настрої, страхи та прагнення сучасної української молоді, дослідити її готовність до активної життєвої позиції, праці та участі в громадських і державних ініціативах, а також оцінити рівень її обізнаності у сфері молодіжної політики.

Нижче — скорочена, узагальнена та відредагована версія тексту, з виокремленням ключових смислів.

Сучасна українська молодь сформувалася в умовах повномасштабної війни як новий суб’єкт державотворення. Йдеться не про адаптацію до кризових обставин, а про усвідомлений вибір відповідальності, служіння та активної участі у захисті й відбудові держави. Для більшості молодих людей рішення залишатися в Україні є свідомим і ціннісним, а війна стала каталізатором раннього дорослішання, зрілої громадянської позиції та запиту на справедливі правила.

Ідентичність молоді дедалі менше визначається формальним дипломом і дедалі більше — практичною корисністю та довірою спільноти. Пріоритетними орієнтирами є саморозвиток, сім’я та допомога іншим. Професійні траєкторії характеризуються міждисциплінарністю та гнучкістю, а студентське самоврядування й громадська діяльність виступають ключовими майданчиками формування управлінської відповідальності. Водночас університетські та молодіжні інституції розглядаються як інструменти професійної самодетермінації, а не як формальне доповнення до освіти.

Молодь демонструє високий рівень патріотичної стійкості: переважна більшість пов’язує своє майбутнє з Україною. Міграція сприймається не як втеча, а як тимчасова форма набуття компетентностей із подальшим поверненням. Мобільність трансформується у циркуляцію людського капіталу за моделлю «виїхати — вдосконалитися — повернутися — впровадити зміни».

Серед ключових загроз молодь однаково гостро сприймає як війну й економічну нестабільність, так і корупцію та неефективне управління. Внутрішні інституційні ризики розглядаються як фактор, здатний підірвати державу не меншою мірою, ніж зовнішня агресія. Особливе занепокоєння викликає непрозора кадрова політика та формалізоване залучення молоді без реального впливу на рішення.

Волонтерство стало системним ресурсом життєстійкості та соціальної інтеграції. Для більшості молодих людей це не лише форма допомоги, а й механізм психологічної стабілізації, розвитку громад та мобілізації локальних ініціатив, зокрема в малих і прифронтових громадах.

Водночас фіксується значний інституційний бар’єр участі: за наявності високої мотивації до впливу лише незначна частка молоді володіє необхідними механізмами. Основним запитом є не символічне визнання, а реальний доступ до процесів ухвалення рішень, партнерські відносини з владою та участь у формуванні політик.

Стратегічний висновок полягає в необхідності нової інституційної угоди між державою та молоддю. Держава має перейти від декларативної комунікації реформ до демонстрації результатів, забезпечивши прозорі правила, чесний добір і нульову толерантність до корупції. Молодь, зі свого боку, вже сьогодні забезпечує працю, відповідальність, волонтерство та лідерство.

Українська молодь не позиціонує себе як «ресурс майбутнього» — вона є фундаментом держави в теперішньому. Її ключова вимога — справедливість як практична умова національної безпеки та сталого розвитку. Голос цього покоління не потребує посилення, він потребує інституційного простору для дії.