Четверта річниця світлої пам’яті Василя Яковича Тація
28 вересня минає чотири роки, відколи відійшов у вічність видатний український учений-правознавець, Герой України, академік НАН України та НАПрН України, багаторічний ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Василь Якович Тацій.
Є люди, чий життєвий шлях стає частиною історії. Саме таким був Василь Якович Тацій — особистість, чиє ім’я нерозривно пов’язане з розвитком Університету, становленням сучасної української юридичної освіти та науки, формуванням і утвердженням національної правничої школи.
Для університетської спільноти Василь Якович назавжди залишиться не лише видатним ученим і талановитим педагогом, а й мудрим керівником, наставником, учителем та людиною великого серця. Він умів поєднувати принциповість і вимогливість із щирістю, доброзичливістю та людяністю. Був генератором ідей, невтомним працівником, стратегом і водночас людиною, яка завжди знаходила час вислухати, підтримати та поділитися своїми знаннями.
Його називали «живою історією» — масштабною, ерудованою, мудрою та благородною особистістю. Василь Якович вирізнявся допитливістю, життєлюбством, внутрішньою енергією та глибокою відданістю справі. Він не просто працював в Університеті — він жив його життям, уболівав за його майбутнє та щодня працював над тим, щоб він розвивався й посідав гідне місце серед провідних правничих закладів України.
Саме під його керівництвом Університет утверджувався як один із провідних центрів юридичної освіти та науки в Україні. Василь Якович зробив вагомий внесок у розвиток змісту юридичної освіти, зміцнення зв’язку науки з практикою, підготовку нових поколінь правників. Він був одним із творців і провідних представників Харківської юридичної школи, авторитет якої визнаний в Україні та далеко за її межами.
Та, мабуть, найважливіша частина його спадщини — це люди. Учні, послідовники, викладачі, науковці та правники, для яких Василь Якович став учителем не лише у професії, а й у ставленні до життя, науки, Університету та України. Його мудрість, принциповість, людяність і любов до своєї справи продовжують жити в їхній роботі.
Чотири роки — це час, який не стирає пам’ять. Навпаки — з роками ще виразніше усвідомлюється масштаб особистості Василя Яковича Тація та його значення для Університету й українського правового простору.
Сьогодні, згадуючи Василя Яковича, ми схиляємо голови у вдячності за його життя, віддане науці, освіті та Україні. Його книги й наукові праці, створена ним школа, його учні та рідний Університет — це жива спадщина, яка продовжує розвиватися й сьогодні.
Традиційно колеги, друзі, учні, викладачі та співробітники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вшанували світлу пам’ять Василя Яковича Тація, відвідавши його могилу.
Світла пам’ять про Василя Яковича Тація назавжди житиме в серцях тих, хто мав щастя його знати, навчатися у нього, працювати поруч із ним. А справа його життя продовжуватиметься — у науці, освіті, Університеті та в кожному поколінні правників, які несуть далі його знання, принципи й любов до права та України.
