Вічна шана та світла пам’ять випускнику Університету, майору Даніїлу Кардашу
Кожна звістка про втрату випускників та студентів — це величезний і непоправний біль для нашої університетської спільноти.
З глибоким сумом дізналися про смерть випускника Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, захисника України, начальника відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр 18-го армійського корпусу оперативного командування «Захід» майора Даніїла Кардаша.
Даніїл народився 3 травня 1992 року в селі Новопетрівка Нижньосірогозької громади Херсонської області. Змалку вирізнявся здібностями до навчання, багато читав, цікавився історією. Незважаючи на юний вік, завжди був активним і відповідальним. За словами однокласників, мав гарні організаторські здібності, часто був у центрі шкільного життя, умів зібрати друзів навколо себе і придумати щось цікаве. З ним завжди було весело, а якщо потрібна була допомога — на Даню можна було розраховувати. Однокласники згадують його як людину, яку важко забути: разом із ним залишилося багато теплих спогадів, шкільних історій і моментів…
Даніїл також захоплювався туризмом і любив грати у футбол. Він виступав не лише за шкільну команду, а й за новопетрівську «Таврію».
Після школи юнак вступив до Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. Перші два курси навчався в Херсоні, наступні — у Харкові. Після завершення бакалаврату Даніїл працював у Нижньосірогозькому відділі державної виконавчої служби. Паралельно здобував додаткову освіту: 2013 року вступив на заочний факультет Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). У 2014 році закінчив його, отримавши диплом спеціаліста. Згодом пройшов військову підготовку в Сумському державному університеті за програмою підготовки офіцерів запасу та отримав звання молодшого лейтенанта.
У цивільному житті працював юристом на агропідприємстві у рідній Новопетрівці. Поруч із професійною діяльністю дбав про розвиток молоді — організовував футбольні команди та облаштував у селі тренажерну залу.
У 2014 році, коли почалася Антитерористична операція на сході України, Даніїл Кардаш мобілізувався. Спочатку він служив офіцером відділення офіцерів запасу та кадрів Нижньосірогозько-Іванівського районного військового комісаріату, а згодом був зарахований у розпорядження командувача військами оперативного командування «Південь».
Після демобілізації та нетривалої перерви, у лютому 2015 року його мобілізували, цього разу Дзержинським РВК міста Харкова, і направили на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У березні 2015 року Даніїл Кардаш прибув до місця служби в зоні проведення АТО, де служив коригувачем оперативного відділення командного пункту штабу 79-ї окремої аеромобільної бригади.
У квітні 2016 року Даніїла звільнили у запас. Повернувшись до цивільного життя, він влаштувався працювати юристом у ТОВ «Новопетрівське» у рідному селі. У вільний час займався спортом, до футболу додалися заняття силовими вправами.
Демобілізований учасник АТО був частим гостем у рідній школі. Брав участь у патріотичних заходах, спілкувався з учнями, відповідав на їхні запитання та ділився власним досвідом. Учителі згадують, що він завжди говорив із дітьми щиро, без пафосу, і саме тому його слова знаходили відгук у юних слухачів.
Але мирне життя тривало недовго…
24 лютого 2022 року російські війська окупували Сірогозщину. У Новопетрівці, як і в інших населених пунктах окупованого лівобережжя Херсонської області, встановили блокпости, обмежили виїзд і в’їзд, почали шукати учасників АТО та українських військових. Даніїл розумів, що перебування на окупованій території становить для нього небезпеку. Однак організовував з друзями акції спротиву російській окупації та виходив на мітинги із жовто-блакитним прапором. Йому вдалося виїхати з окупованої Нижньосірогозької громади та дістатися Запоріжжя, попри відсутність організованих «зелених коридорів» для евакуації. Тут Кардаш одразу звернувся до Шевченківського районного територіального центру комплектування і повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку служив начальником розвідки штабу протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
Його бойовий шлях пролягав через Лиманський, Слов’янський, Балаклійський та Краматорський напрямки. Попри травми, контузії та виснаження, Даніїл продовжував службу й залишався поруч із побратимами там, де було найважче.
Колеги згадують Даніїла як професійного військового та сильного фахівця, який умів організувати роботу, приймати виважені рішення й відповідати за людей. Водночас його характеризують як людяного керівника, який дбав про своїх підлеглих, більшість із яких були старшими за нього. Для нього робота з документами ніколи не була просто бюрократією. Як юрист за освітою, він розумів, що за кожним наказом, записом і довідкою стоїть конкретна людина. Тому особливо ретельно контролював своєчасність оформлення військових звань. Ще однією сферою відповідальності Кардаша було укомплектування бригади кадрами. Адже в умовах війни підрозділ постійно потребує поповнення через втрати особового складу. Тож він налагодив цей напрям роботи й контролював, щоб нове поповнення вчасно прибувало до бригади після проходження необхідної підготовки у військових навчальних центрах.
У листопаді 2025 року Даніїла Кардаша перевели на посаду начальника відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр 18-го армійського корпусу оперативного командування «Захід». Через кілька днів після призначення він разом із чотирма побратимами потрапив під ракетний обстріл. Даніїл отримав важку контузію та закриту черепно-мозкову травму. Після лікування перебував під медичним наглядом, але продовжив виконувати службові обов’язки.
Ще не раз смерть, здавалося, проходила зовсім поруч… Але він не відступав, не шукав легшого шляху, а знову і знову повертався туди, де був потрібен його досвід і мужність.
6 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області стан майора Кардаша раптово погіршився. Згодом медики встановили, що причиною цього стали наслідки травми, отриманої під час ракетного обстрілу минулого року. Даніїла у вкрай важкому стані евакуювали з позиції за допомогою засобів наземних роботизованих комплексів до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, де його госпіталізували до відділення реанімації та інтенсивної терапії. Однак попри зусилля медиків, врятувати його життя не вдалося, і 7 червня 2026 року життя воїна обірвалося. Даніїлу Кардашу було 34 роки…
Він пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора Збройних сил України. Від офіцера запасу — до начальника відділення персоналу штабу. Від цивільного юриста — до військового, який у найскладніші моменти відповідав за сотні людей та їхні долі. За службу Даніїл Кардаш був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», знаком пошани «За зразкову службу» та відзнакою Міністерства оборони України «Воєнний хрест».
Прощання з майором Кардашем відбулося 18 липня 2026 року у храмі Пресвятої Діви Марії Ангельської у Вінниці. Захисника поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Життєвий шлях Даніїла Кардаша — це поєднання професійного служіння праву, любові до рідного краю та свідомого військового обов’язку. Він двічі ставав до захисту України, свідомо обираючи військовий обов’язок і відповідальність за свою державу. Його приклад засвідчує, що професія правника — це не лише знання законів, а й відповідальність за країну, її людей та її майбутнє.
Для Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Даніїл Кардаш назавжди залишиться частиною великої університетської та правничої родини — випускником, який своїми вчинками продемонстрував мужність, відповідальність, відданість Україні та готовність служити їй у найважчі часи.
Колектив Університету висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Даніїла Кардаша. Ми розділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять про Героя, який без вагань віддав своє життя заради миру та майбутнього рідної землі, назавжди житиме в наших серцях…
Вічна шана захиснику України!
