На кафедрі за часи її існування склалася школа кримінального процесуального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах якої розвиваються декілька наукових напрямів:
Науковий напрям кримінального процесуального рішення започаткував М. М. Гродзинський. В межах цього напряму успішно працювали його учні – відомі, талановиті українські вчені, професори М. І. Бажанов та Ю. М. Грошевой, який згодом очолив школу кримінального процесуального права та кафедру кримінального процесу. До цього напряму належать дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук М. І. Бажанова: «Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве» (1967); Ю. М. Грошевого «Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном процессе» (1975); О. В. Капліної «Правозастосовне тлумачення судом норм кримінального процесуального права» (2009), а також дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, зокрема, М. І. Бажанова «Изменение обвинения в советском уголовном процессе» (1951); Д. А. Постового «Обвинительное заключение в советском уголовном процессе» (1964); Ю. М. Грошевого «Законность и обоснованность приговора советского суда» (1965); В. С. Зеленецького «Представление следователя об устранении причин и условий, способствовавших совершению преступления» (1969); Л. О. Богословської «Односторонность и неполнота предварительного или судебного следствия как основание к отмене или изменению приговора» (1973 ); В. М. Хотенця «Сущность кассационных определений в советском уголовном судопроизводстве» (1978 ); І. Є. Марочкіна «Общественное мнение и приговор советского суда» (1984); О. М. Толочка «Роль мотивировки в обеспечении законности, обоснованности и справедливости актов социалистического правосудия, выносимых судом первой инстанции по уголовным делам» (1985); С. Ф. Шуміліна «Законность и обоснованность судебных решений, принимаемых в стадии предания суду» (1981 ); О. Б. Муравіна «Проблемы мотивировки процессуальных решений следователя» (1987); Л. Г. Пономаренко «Кассационный протест прокурора по уголовным делам» (1987); О. І. Бережного «Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах» (2003); І. А. Тітка «Нормативна сутність оцінних понять в кримінально-процесуальному праві України» (2009); В. В. Смірнової «Забезпечення прийняття правомірних рішень судом апеляційної інстанції в кримінальному судочинстві України» (2012); О. І. Марочкіна «Мотивування процесуальних рішень слідчого» (2014); О. А. Лейби «Дефекти кримінального процесуального законодавства та засоби їх подолання» (2018); О. В. Глиняного «Обвинувальний акт в системі процесуальних рішень досудового розслідування» (2021) та інших.
До дослідників другого напряму школи кримінального процесуального права, який пов’язаний із дослідженням правового становища особи та механізму її захисту в кримінальному провадженні, слід віднести А. Л. Ривліна, який досліджував функції та задання адвокатури у кримінальному процесі. Також до цього напряму належать науковці, дисертаційні роботи яких пов’язані з проблемами захисту особи в кримінальному судочинстві: В. А. Познанський «Защита в уголовном процессе» (1939); С. А. Альперт «Потерпевший в советском уголовном процессе» (1951 р.); Ю. П. Янович «Проблемы совершенствования процесуального статуса подозреваемого и обвиняемого» (1992); Ю. В. Хоматов «Розвиток змагальних засад в діяльності адвоката-захисника у кримінальному судочинстві України» (1994); О. Г. Шило «Захист в кримінальних справах та питання його реалізації у стадії касаційного провадження» (1997); О. В. Капліна «Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України» (1998); М. В. Куркін «Проблема забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу» (1999); С. Л. Шаренко «Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру» (2000); В. М. Трофименко «Кримінально-процесуальні гарантії особистості в стадії судового розгляду» (2000); С. Г. Волкотруб «Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві» (2003); Т. В. Корчева «Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції» (2006); Ю. П. Ковбаса «Правова характеристика кримінально-процесуального інституту недопустимості повороту до гіршого» (2008); Д. Є. Кутоманов «Забезпечення конституційних прав і свобод особи в досудовому провадженні по кримінальних справах» (2009); І. А. Тітко «Нормативне забезпечення та практика реалізації приватного інтересу в кримінальному процесі України» (2016); М. Г. Моторигіна «Сторона захисту в судовому провадженні в першій інстанції» (2016); М. І. Демура «Процесуальне становище потерпілого під час досудового розслідування» (2016); Б. М. Качмар «Механізм забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (кримінальний процесуальний аспект)» (2017); А. О. Вилцан «Інститут відшкодування (компенсації) шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду у кримінальному процесі (2021); А. А. Страшок «Процесуальне становище суб’єктів кримінального процесу, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню» (2023) та ін.
До напряму, який пов’язаний із теоретичними та практичними проблемами кримінального процесуального доказування, належать дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: М. М. Гродзинського «Улики в советском уголовном процессе» (1940) та В. В. Вапнярчука «Теоретичні основи кримінального процесуального доказування» (2018), а також кандидатські дисертації Г. С. Мосесяна «Оценка доказательств в советском уголовном процессе» (1965); Н. В. Сібільової «Допустимость доказательств в советском уголовном процессе» (1986); В. М. Іщенка «Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві» (2001); Т. С. Гавриш «Проблеми допустимості доказів, отриманих в ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах» (2004); С. В. Давиденко «Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування» (2007); М. Г. Пінчука «Предмет доказування і судовий розгляд справ про викрадення та інше незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами» (2007); В. В. Тютюнника «Інститут допустимості доказів як гарантія ухвалення законного та обґрунтованого вироку суду» (2016); І. Ю. Кайла «Допустимість доказів у кримінальному процесі України» (2016); А. В. Панової «Визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні» (2016); І. О. Крицької «Речові докази у кримінальному провадженні» (2018); А. В. Шила «Використання у кримінальному провадженні відомостей, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій» (2019) та інші.
Четвертий напрям в межах школи кафедри кримінального процесуального права сформувався на початку ХХІ століття завдяки реалізації учнями ідей Ю. М. Грошевого. Він пов’язаний з формуванням теоретико-прикладних основ судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. До цього напряму належать докторські дисертації: О. Г. Шило «Теоретичні основи та практика реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України» (2011) та С. Л. Шаренко «Теоретико-прикладні основи діяльності слідчого судді в кримінальному провадженні» (2021). Крім того, цей напрям розвивався у дисертаціях на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук А. Р. Туманянц «Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень органів досудового слідства» (1998); О. І. Тищенко «Проблеми обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі» (2007), О. В. Верхогляд-Герасименко, «Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу» (2011); О. І. Полюховича «Судовий контроль при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій» (2017); Д. І. Клепки «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування як окремий вид провадження» (2017); Д. В. Колодчина «Тримання під вартою як запобіжний захід» (2018); В. О. Січка «Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу у судовому провадженні» (2019); А. С. Котової «Процесуальний порядок арешту майна у кримінальному провадженні» (2020); М. Є. Савенка «Апеляційне оскарження та перегляд ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування» (2020) та ін.
В межах школи кримінального процесуального права можна виділити й п’ятий напрям – дослідження проблем здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень. До цього напряму належать дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Тищенко О. І. «Кримінальне провадження за участю осіб, які страждають на психічні розлади (2024)», дисертації А. Л. Ривліна «Допрос в уголовном суде» (1939); М. Є. Євгеньєва-Тиша «Пределы расследования уголовного дела» (1941); В. А. Стремовського «Предварительное расследование в советском уголовном процессе» (1954); З. М. Онищука «Следователь в советском уголовном процессе» (1964); Г. М. Ясинського «Прокурорский надзор за расследованием уголовных дел» (1965); О. Г. Бегунца «Полномочия начальника органа дознания при производстве протокольной формы досудебной подготовки материалов» (1989); Д. В. Філіна «Теорія і практика протокольної форми досудової підготовки матеріалів» (1990); С. В. Слінька «Сущность, формы и правовые основы взаимодействия следователя с органом дознания» (1991); І. Ю. Потьомкіна «Актуальные проблемы уголовно-процессуального института объединения и выделения уголовных дел» (1994); М. А. Погорецього «Кримінально-процесуальні правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором» (1997); В. В. Вапнярчука «Процесуальне становище особи, яка провадить дізнання» (2000); В. Б. Мазана «Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органів дізнання (2005); Л. М. Дорофеєвої «Дізнання в митних органах» (2006); П. Д. Денисюка «Протокольна форма дізнання» (2006); Л. Я. Гордіна «Кримінально-процесуальні проблеми створення та діяльності слідчо-оперативних груп» (2008); В. М. Кобернюка «Закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності» (2014); Д. О. Шингарьова «Забезпечення прав та законних інтересів осіб під час проведення допиту на стадії досудового розслідування» (2017); А. А. Омарова «Інститут підслідності в кримінальному провадженні» (2017); О. В. Лазукової «Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районні проведення антитерористичної операції» (2018); О. В. Соколова «Виконання оперативними підрозділами доручень слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій» (2019); С. Л. Лисаченка «Засоби отримання відомостей від особи у досудовому кримінальному провадженні» (2020); С. І. Чернобаєва «Повноваження слідчого під час досудового розслідування» (2020); С. О. Січка «Загальні положення досудового розслідування» (2021); М. З. Луціва «Особливості досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (статті 407-409 Кримінального кодексу України)» (2021); Д. В. Криворучко «Зловживання правом під час досудового розслідування в кримінальному провадженні» (2023) та ін.
До напряму, в межах якого розроблялися проблеми прокурорського нагляду, судоустрою, здійснення судового провадження у першій інстанції та з перегляду судових рішень належать дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук А. Л. Ривліна «Пересмотр судебных приговоров в СССР» (1955) та О. М. Дроздова «Провадження за нововиявленими та виключними обставинами у кримінальному процесі України: теорія та практика в контексті європейських стандартів здійснення правосуддя» (2020), а також дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук З. М. Соколовського «Кассационные основания в советском уголовном процессе» (1949); Б. А. Штерн «Пересмотр приговора в порядке надзора в советском уголовном процессе» (1953); В. Д. Фінька «Прокурор в судебном разбирательстве уголовных дел» (1966); Н. В. Скорика «Прокурор в стадии кассационного производства в советском уголовном процессе» (1967); Є. Г. Талінського «Судебное следствие в советском уголовном процессе» (1972); Д. І. Пишньова «Судебное разбирательство по делам об условном освобождении из мест лишения свободы с обязательным привлечением осужденного к труду» (1981); І. Ю. Мірошникова «Судове слідство в апеляційній інстанції» (2006); Л. М. Білецької «Провадження в кримінальних справах про контрабанду в суді першої інстанції» (2008); Г. В. Мовчана «Процесуальні повноваження прокурора у досудовому провадженні та у суді першої інстанції» (2010); В. В. Колодчина «Повноваження прокурора в судовому провадженні у першій інстанції» (2015); А. А. Солодкова «Теоретичні основи та практика здійснення провадження в суді присяжних в Україні» (2016); І. І. Шепітько «Судовий розгляд (судове слідство) в системі судового провадження у першій інстанції» (2018); О. В. Бабаєвої «Підготовче провадження у системі стадій кримінального процесу України» (2019); А. Б. Степанова «Співвідношення прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю під час досудового розслідування» (2019); М. П. Тахтарова «Прокурор у підготовчому судовому провадженні» (2019); І. В. Глідера «Судове провадження в першій інстанції за кримінальним процесуальним законодавством Ізраїлю» (2021) та ін.
Наукові інтереси представників школи кримінального процесуального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не обмежуються лише вказаними напрямами і є досить широкими. До них, також слід віднести дослідження актуальних питань, пов’язаних із розвитком науки кримінального процесуального права; сутністю, соціально-правовою цінністю та значенням кримінальної процесуальної форми; правовим змістом засад кримінального провадження; впливом практики Європейського суду з прав людини на кримінальне судочинство; реалізацією особливих порядків кримінального провадження; процесуальними механізмами міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; проблемами виконання судових рішень; вивченням кримінального процесу зарубіжних держав та багато інших.
Зазначена проблематика знайшла своє відображення у дисертаціях: В. І. Мариніва «Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі» (1999); С. Б. Фоміна «Строки у кримінальному судочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення» (2003); О. М. Дроздова «Джерела кримінально-процесуального права України» (2004); М. О. Карпенка «Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх» (2004); М. А. Маркуш «Принцип змагальності в кримінальному процесі України» (2006); І. Л. Беспалько «Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації» (2010); Є. В. Повзика «Правові наслідки визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини (порівняльно-правове дослідження)» (2013); Г. В. Матвієвської «Заочне провадження у кримінальному судочинстві України» (2013); С. І. Перепелиці «Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення» (2014); В. В. Зуєва «Кримінальні процесуальні гарантії прав особи при міжнародному співробітництві під час кримінального провадження» (2015), В. М. Трофименка «Теоретичні та правові основи диференціації кримінального процесу» (на здобуття наукового ступеня доктор юридичних наук, 2017); О. В. Панченко «Кримінальне провадження щодо юридичної особи» (2018); І. В. Вегери-Іжевської «Забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи в кримінальному провадженні» (2018); О.М. Посвистака «Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб» (2021); Варченко О.О. «Забезпечення поваги до людської гідності в кримінальному провадженні» (2021); Л. В. Дробчак «Процесуальні гарантії неупередженості професійних учасників кримінального провадження» (2022 ) та ін.
У межах школи кримінального процесуального права підготовлено та захищено 13 докторських дисертацій: 1) Моріц Маркович Гродзинський «Улики в советском уголовном процессе» (1940); 2) Абрам Львович Ривлін «Пересмотр судебных приговоров в СССР» (1955); 3) Марко Ігорович Бажанов «Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве» (1967); 4) Юрій Михайлович Грошевий «Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном процессе» (1975); 5) Василь Тимофійович Маляренко «Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика» (2005); 6) Оксана Володимирівна Капліна «Правозастосовне тлумачення судом норм кримінально-процесуального права» (2009); 7) Ольга Георгіївна Шило «Теоретичні основи та практика реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України» (2011); 8) Іван Андрійович Тітко «Нормативне забезпечення та практика реалізації приватного інтересу в кримінальному процесі України» (2016); 9) Володимир Михайлович Трофименко «Теоретичні та правові основи диференціації кримінального процесу» (2017); 10) В’ячеслав Віталійович Вапнярчук «Теоретичні основи кримінального процесуального доказування» (2018); 11) Олександр Михайлович Дроздов «Провадження за нововиявленими та виключними обставинами у кримінальному процесі України: теорія і практика в контексті європейських стандартів здійснення правосуддя» (2020); 12) Світлана Леонідівна Шаренко «Теоретико-прикладні основи діяльності слідчого судді в кримінальному провадженні» (2021); Ольга Ігорівна Тищенко «Кримінальне провадження за участю осіб, які страждають на психічні розлади» (2024) та понад 100 кандидатських дисертацій.
Славетні традиції правничої школи зараз гідно продовжує колектив кафедри кримінального процесу під керівництвом доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України Оксани Володимирівни Капліної.
Засновники школи кримінального процесуального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та їх послідовники створили вагоме підґрунтя для подальшого розвитку науки кримінального процесуального права України. Представники шкоди завжди беруть активну участь у розробці та вдосконаленні кримінального процесуального законодавства, висловлюють пропозиції та зауваження до законопроєктів, які мають важливе значення для становлення правової державності в Україні; співпрацюють із практичними відомствами, є членами науково-консультативних рад при Конституційному Суді України, Верховному Суді, Державному бюро розслідувань, Голові Верховної Ради України.
З метою обміну науковими думками науковців та практичних працівників з актуальних питань кримінального процесу, напрацювання спільних підходів до їх вирішення, а також розробки пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України та правозастосування в цій сфері, кафедрою у 2016 році було започатковано Харківський кримінальний процесуальний полілог, який має постійну назву «Кримінальний процес: сучасний вимір та проспективні тенденції» та збирає для обговорення актуальних проблем кримінального процесу науковців та практичних працівників з усієї України.
Щорічно до Дня науки України проводиться конференція студентів та аспірантів «Кримінальний процес очима молодих дослідників».
Підсумки науково-дослідної роботи співробітників кафедри кримінального процесу, аспірантів кафедри відображені у численних роботах, опублікованих як в Україні, так і за її межами. Лише за останні десять років ними опубліковано більше 300 наукових статей, 34 монографії, 11 навчально-практичних посібників, 3 підручника «Кримінальний процес» (2010, 2013, 2018 р.), Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України (2013), «Організація судових і правоохоронних органів», «Прокурорський нагляд в Україні» першій в Україні підручник «Особливі порядки кримінального провадження» (2024).
Наразі кафедра кримінального процесу являє собою потужний колектив, який спрямовує свої зусилля на поглиблення профілізації викладання навчальних дисциплін здобувачам вищої освіти з урахуванням появи нових сфер юридичної практики та подальшої спеціалізації підготовки фахівців-юристів. Поєднання глибоких теоретичних знань, практичного досвіду і педагогічної майстерності дозволяє здійснювати всі види навчально-методичної роботи на найвищому рівні, науково-дослідну роботу, готувати висококваліфікованих фахівців, здатних самостійно ставити і вирішувати правові завдання, займатися науковою, правотворчою, правозастосовчою, правоохоронною або правозахисною діяльністю.
Кафедра приділяє постійну увагу роботі з молодими науковцями – здобувачами третього рівня освіти. На кафедрі зараз навчається 52 аспіранта.
Науково керівництво роботою аспірантів здійснюють:
– доктор юридичним наук, професор, завідувачка кафедри кримінального процесу, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Капліна Оксана Володимирівна, під керівництвом якої захищено 10 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидат юридичних наук, 1 доктор філософії та 2 – доктор юридичних наук;
– Туманянц Ануш Робертівна – професор, кандидат юридичних наук, під керівництвом якої підготовлено і захищено 6 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук та 2 дисертації на здобуття ступеня доктора філософії;
– доктор юридичним наук, професор, заслужений юрист України Москвич Лідія Миколаївна. Під її керівництвом захищено 8 кандидатів юридичних наук, 1 доктор філософії, 1 доктор юридичних наук.
– доктор юридичних наук, професор Вапнярчук В’ячеслав Віталійович, під керівництвом якого підготовлено та захищено 1 кандидат юридичних наук та 1 доктор філософії.
– доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, адвокат Дроздов Олександр Михайлович.
– кандидат юридичних наук, доцент Карпенко Михайло Олегович, який підготував 4 кандидата юридичних наук.
Всі члени кафедри кримінального процесу за своїми досягненнями, науково-педагогічним досвідом, методологічною підготовкою мають можливість здійснювати керівництво з підготовки дисертацій здобувачів третього рівня освіти – докторів філософії.
Лише за останні роки на кафедрі були було підготовлено і успішно захищено 56 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидат юридичних наук та доктор філософії. Зокрема:
2010 рік:
2011 рік:
2012 рік:
2013 рік:
2014 рік:
2015 рік:
2016 рік:
2017 рік:
2018 рік:
2019 рік:
2020 рік:
2021 рік:
2022 рік:
2023 рік:
Потужний потенціал членів кафедри дає можливість розвивати та досліджувати перспективні напрями наукових досліджень, такі як теоретичні основи застосування альтернативних способів вирішення кримінально-правових конфліктів; підстави і межі правомірності обмеження прав людини в кримінальному провадженні; історія науки вітчизняного кримінального процесу; кримінальне провадження в умовах надзвичайних правових режимів; особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом і з міжнародними кримінальними трибуналами аd hoc; порівняльне кримінальне процесуальне право України та держав Європейського Союзу; європейські стандарти охорони та захисту прав особи у кримінальному судочинстві; теоретичні і практичні проблеми формування судових доказів; порівняльно-правовий контекст проблеми допустимості доказів; проблеми деформалізації досудового провадження; проблема стандартів ефективності досудового провадження; проблема забезпечення незалежності суду від деструкційних впливів; трансформація кримінального процесу в умовах цифровізації; застосування цифрових технологій у кримінальному провадженні; процесуальні аспекти міжнародного співробітництва у протидії кіберзлочинності; питання зміни парадигми викладання кримінального процесу та багато інших.