Шана Герою — молодшому лейтенанту, випускнику Університету Дмитру Садовенку!
Пекучий біль і гіркий смуток війни своїм чорним крилом знову торкнувся нашої університетської громади. Надійшла болюча звістка: захищаючи територіальну цілісність України, загинув випускник Університету, воїн 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка – молодший лейтенант Дмитро Садовенко (позивний «Плюсік»).
Дмитро народився 1 червня 1999 року в Кременчуці. Навчався у Кременчуцькому ліцеї інформаційних технологій імені Н.М. Шевченко №30 (нині «Олімп»). Мріяв про фах юриста, тому вступив до заочного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який закінчив 2020 року.
Його військовий шлях почався рано й свідомо. У березні 2018 року, у 18 років, Дмитро прийшов до військкомату й попросив зарахувати його саме до бойової бригади. Він міг залишитися в тиловій частині, але обрав 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр» і підписав контракт.
У квітні 2019 року, після підготовки у навчальному центрі, Дмитро пройшов відбір до українського миротворчого контингенту й пів року ніс службу в Демократичній Республіці Конго. За виконання завдань у складі місії його нагородили пам’ятним нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» та медаллю «За участь у Місії ООН».
З роками Дмитро зростав як командир. У 2020 році став командиром відділення, коли 93-тя бригада тримала оборону й вела запеклі бої під Авдіївкою, Рубіжним та Волновахою. У 2021-му отримав звання молодшого сержанта. У 2022 році мав завершитися другий контракт, і Дмитро думав про повернення до мирного життя. Та почалася повномасштабна війна, і він залишився в строю. Брав участь у боях на Харківщині, Сумщині та Донеччині. 6 травня 2022 року він підбив ворожий танк і змусив інші машини відступити. За цей вчинок 21 червня 2022 року його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У 2024 році Дмитро перейшов до 17-ї окремої механізованої бригади. Він став командиром роти, підписав офіцерський контракт і отримав звання молодшого лейтенанта. Майже з нуля сформував нову роту та навчав бійців усього, що сам опанував за роки війни.
19 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання у Суджанському районі Курської області, Дмитро Садовенко загинув.
Побратими згадують його як мужнього воїна, а також як наставника: «Він нас навчав, як правильно виживати, як стріляти, зі зброєю поводитися правильно. Дуже такий скрупульозний був, як це торкалося військової справи. Все намагався робити правильно. Завдяки йому ми пройшли декілька штурмів без значних втрат, завдяки цьому навчанню 200-х у нас була мінімальна кількість, а так 300-ті».
За службу захисник мав низку відзнак: нагрудний знак «Сталевий хрест», відзнака «За звитягу», відзнака бригади «Холодний Яр», а також нагорода Президента України «За оборону України». У 2025 році його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Попрощалися з Дмитром Садовенком у Кременчуці 24 лютого 2025 року. Церемонія розпочалася у Кременчуцькому міському палаці культури, продовжилася у Свято-Миколаївському соборі. Воїна поховали на Свіштовському кладовищі Кременчука у меморіальному секторі почесних поховань.
Академічна спільнота Університету глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою та висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам загиблого Героя. Дмитро Садовенко залишиться в нашій пам’яті як відданий захисник, справжній патріот і світла людина.
Шана Герою — честь і пам’ять!
