28 липня 1935 р.
Народився у с. Глобине Глобинського району Полтавської області.
У 1959 р. закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету ім. О.О. Жданова. З 1959 р. по 1961 р. працював слідчим Петроградського, старшим слідчим Ленінського райвідділів міліції м. Ленінграда. У 1961 — 1969 рр. — адвокат, член президії Полтавської обласної колегії адвокатів. У 1969-1972 рр. навчався в аспірантурі Харківського юридичного інституту; з 1972 р. працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права. З 1996 р. — завідувач кафедри, а з 2015 р, — професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Одночасно обіймав посади завідувача сектора попередження злочинності серед неповнолітніх та молоді (з 1998 р. по 2007 р.), завідувача сектора дослідження проблем запобігання злочинності (з 2007 р. по 2010 р.), завідувача відділу кримінологічних досліджень (з 2010 р. по 2015 р.), головного наукового співробітника (з 2015 р. по 2019 р.) відділу кримінологічних досліджень Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України за сумісництвом. З 2019 р. по теперішній час — головний науковий співробітник відділу кримінологічних досліджень Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України.
У 1972 р. захистив дисертацію «Погашення та зняття судимості за радянським кримінальним правом» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, у 1994 р. — докторську дисертацію «Спеціально-кримінологічне попередження злочинності (теорія і практика)». Вчене звання професора присвоєно в 1996 р. 3 2002 р. — член-кореспондент Національної академії правових наук України. У цьому ж році став старшим стипендіатом Харківського Центру боротьби з організованою злочинністю спільно з Американським Університетом (м. Вашингтон), головним консультантом Центру.
Опубліковано понад 400 наукових праць: одноособових і колективних монографій, підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, брошур, коментарів, статей. Серед них: «Погашення та зняття судимості за радянським кримінальним правом» (1976); «Робота органів внутрішніх справ, суду та прокуратури із запобігання злочинів» (1981); «Кримінологічна профілактика, запобігання та припинення злочинів» (1989); «Попередження злочинності правоохоронними органами» (1991); «Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам» (1991); «Попередження злочинності» (1994); «Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи» (1997); «Злочинності — організовану протидію» (1998); «Сучасні проблеми насильницької злочинності проти особи і її попередження» (1999); «Злочини проти особистої волі людини та їх попередження» (2002); «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження» (2004); «Судимість» (2006); «Кримінологічна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчиняються неповнолітніми» (2007, у співавт.); «Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження)» (2008, у співавт.); «Правова система України: історія, стан та перспективи» у 5 т. (2008, у співавт.); «Запобігання злочинності в Україні (теорія і практика)» (2011);«Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (2011 р., у співавт.), «Державне програмування і регіональне планування заходів запобігання злочинності в Україні» (2012, у співавт.), «Конгреси ООН із запобігання злочинності та кримінального правосуддя» (зб. матер. у співавт., 2013 р.), «Кримінологічна характеристика особистості неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця в Україні» (2014 р., у співавт.). Співавтор підручників «Кримінологія: Загальна та Особлива частини» (2003, 2-ге вид. 2009, та 2014 р. за заг. ред. проф. В.В. Голіни). Співавтор підручників і навчальних посібників з кримінології, кримінально-виконавчого права, правової статистики та запобігання злочинності.
Головними напрямами наукових досліджень є теоретичні і прикладні проблеми кримінології та кримінального права, зокрема, питання попередження злочинності, окремих видів злочинів, проблеми судимості, її погашення та зняття, державне та регіональне планування, віктимологія та ін.
За підтримки і наукового консультування професора В.В. Голіни підготували та захищено 3 докторські дисертації. Також В.В. Голіна був науковим керівником 16 кандидатів наук.
Брав участь у підготовці проектів законів України «Про попередження насильства в сім’ї» (2001), «Про боротьбу з тероризмом в Україні» (2002), «Про основні засади запобігання та протидії корупції в Україні», «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо підвищення рівня захисту прав засуджених осіб».
Член редколегій наукових збірників «Проблеми законності», «Питання боротьби зі злочинністю», заступник голови Координаційного бюро з кримінології Національної академії правових наук України. Зараз бере активну участь у роботі координаційної ради по попередженню насильства в сім’ї Харківської обласної ради депутатів.
Нагороджений медаллю «Ветеран праці» (1989), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004). У 1995 р. його ім’я занесено до «Золотої книги Української юстиції». У 2005 р. нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, а у 2006 р. — присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Двічі лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2011, 2012). Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки України (2011).
У жовтні 2008 р. нагороджений Почесною грамотою Харківської обласної організації «Союз юристів України», у листопаді 2008 р. відзначено Почесною грамотою ректора Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. У жовтні 2009 р. Почесною грамотою начальника Головного управління МВС України в Харківській області.
Крім того, В.В. Голіна — обласний стипендіат у галузі науки ім. В.П. Маслова (2010), має пам’ятний нагрудний знак військово-юридичного факультету НУ «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (2011); тричі лауреат премії імені Ярослава Мудрого (у номінаціях «За видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства» (2011), «За найкращий підручник «Кримінологія» (2012), «За видатні заслуги в галузі підготовки юридичних кадрів» (2015)). Нагороджений подякою Голови Харківської державної адміністрації (2012); дипломом Всеукраїнського видавничого проекту «Науково-освітній потенціал України». Згідно з наказом ДПСУ №668/ОД-13 від 15.11.2013 р. отримав відомчу пам’ятну відзнаку — знак «Державна пенітенціарна служба України», згодом (30.06.2015 р.) вручено почесний знак (орден) III ступеня за заслуги перед університетом; почесний знак (орден) II ступеня з нагоди ювілею (28.07.2015 р.); має відомчі відзнаки, почесні грамоти, подяки, дипломи.