Ломако Володимир Андрійович
17 січня 1937 р. — 16 вересня 2021 р.
Професор кафедри кримінального права
Народився у смт Градизьк Градизького району Полтавської області.
У 1955-1957 рр. навчався у спеціальній школі МВС СРСР (м. Калінінград). У 1962 р. закінчив юридичний факультет (спеціальність «Правознавство») Краснодарського філіалу Всесоюзного юридичного заочного інституту. У 1957-1961 рр. — служба в органах МВС Ставропольського краю і Полтавської області; у 1961— 1962 рр. — перший секретар Кременчуцького РКЛКСМУ. Протягом 1962-1965 рр. працював помічником прокурора Кременчуцького району Полтавської області, у 1965-1968 рр. навчався в аспірантурі Харківського юридичного інституту.
Після його закінчення працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри кримінального права. У 1969-1974 рр. — заступник декана, а в 1974-1981 рр. — проректор з навчальної роботи Харківського юридичного інституту. З 1992 р. — професор кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію «Умовне засудження і ефективність його застосування». У 1973 р. присвоєно вчене звання доцента, у 1993 р. — професора.
Підготував 4 кандидатів юридичних наук.
Головні напрями наукових досліджень: проблеми складу злочину, вини, осудності й неосудності, покарання, умовного засудження, звільнення від відбування покарання та ін.
Опублікував понад 60 наукових робіт, серед них: монографія «Застосування умовного засудження» (1976); навчальні посібники «Засудження без реального відбування позбавлення волі» (1987), «Відстрочення виконання покарання» (1992); підручники (у співавт.) — «Кримінальне право України. Загальна частина» (1997, 2001, 2003, 2004, 2007, 2010), «Кримінальне право України. Особлива частина» (2001, 2003, 2004, 2007, 2010); «Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України» у 2 т. (у співавт., 2002, 2004, 2006, 2008, 2013) та ін.
Нагороджений медаллю «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В.І. Леніна» (1970), медаллю «Ветеран праці» (1984), Почесною грамотою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти (1970), Почесною грамотою МВС України (1995); лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2002), заслужений працівник освіти (2004), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006); рішенням вченої ради присвоєно почесне звання «Заслужений професор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»» (2013).