Коновалова Віолетта Омелянівна
30 березня 1927 р. — 27 листопада 2023 р.
Професор кафедри криміналістики
Народилася у с. Черкаські Тишки Харківського району Харківської області.
У 1949 р. закінчила Харківський юридичний інститут і працювала слідчим прокуратури м. Ворошиловськ (нині — м. Алчевськ Луганської області). З 1950 р. — аспірантка кафедри кримінального процесу, по закінченні аспірантури у 1953 р. — асистент, з 1959 р. — доцент, у 1962-1964 рр. — старший науковий співробітник, з 1969 р. — професор кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
У 1981-1996 рр. завідувала цією кафедрою. З 1993 р. — дійсний член (академік) Національної академії правових наук України. У 1953 р. захистила дисертацію «Тактика допиту свідків у радянських органах розслідування» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а у 1966 р. — докторську дисертацію «Теоретичні проблеми слідчої тактики (пізнавальна функція логіки та психології у слідчій тактиці)».
Головними напрямами наукових досліджень є загальна теорія криміналістики (наукознавчі проблеми), криміналістична тактика, методика розслідування окремих видів злочинів, юридична психологія.
Підготувала 3 докторів і 24 кандидатів юридичних наук.
Опублікувала понад 250 наукових та навчально-методичних праць. Серед них найбільш значущі: «Проблеми логіки і психології в слідчій тактиці» (1970), «Слідча тактика: принципи та функції» (1983), «Правова психологія» (1990), «Допит: тактика та психологія» (1999, 2006), «Версія: концепція і функції в судочинстві» (2000), «Вбивство: мистецтво розслідування» (2001, 2006, 2013), «Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності (окремі криміналістичні методики)» (у співавт., 2006), «Правова доктрина України» (у співавт., 2013), «Практикум з криміналістики» (у співавт., 2013). Є співавтором підручників «Криміналістика» (1973, 1988, 1998, 2001, 2004, 2008), «Юридична психологія» (2004, 2008), «Основи юридичної психології» (2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010) та співавтором науково-практичних видань «Настільна книга слідчого» (2003, 2007, 2008, 2011) та «Керівництво з розслідування злочинів» (2000, 2008, 2010).
Надавала пропозиції та зауваження до проектів законів України: «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про дактилоскопію», «Про боротьбу з тероризмом», «Про боротьбу з економічною злочинністю», «Про судово-експертну діяльність в Україні».
Була членкинею редколегій збірників «Криміналістика і судова експертиза», «Проблеми законності», «Вісник Національної академії правових наук України», «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» та членкинею редакційної ради міжнародного науково-практичного юридичного журналу «Криміналіст першодрукований».
Обиралася депутатом, головою комісії із соціалістичної законності Харківської обласної Ради народних депутатів (1975-1981).
Нагороджена медаллю «За доблесну працю» (1969), Почесною грамотою Міністерства юстиції України (1973). Державний стипендіат як видатний діяч науки (2001-2004).
Заслужений діяч науки України (1981), заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (2000).
Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого в галузі підготовки наукових кадрів (2001) та за видатні досягнення у науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства (2003, 2006). Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (2003), Почесним знаком «Орден Ярослава Мудрого» І ступеня (2014).