Історія становлення та розвитку кафедри фізичного виховання

Історія становлення та розвитку фізичного виховання та спорту в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого  починає свій відлік з 1804 року, коли на Слобожанщині був заснований Харківський імператорський університет, а складі якого − юридичний факультет. За два роки до зазначеної події, ще 30 серпня 1802 р. на харківських губернських зборах дворянства засновник першого вищого освітнього закладу В. Н. Каразін, оголошуючи «Предначертання в Харківському університеті», припускав у майбутньому поступово відкрити дев’ять відділень, у числі яких було б й «відділення приємних мистецтв», яке включало б навчання малюванню, музиці, танцям, фехтуванню та верхової їзді.

Такий підбір засобів фізичного розвитку студентів майбутнього університету повною мірою відображав утилітарну спрямованість світської та військової освіти в країні у той час. Володіння перерахованими вище руховими навичками вважалося невід’ємною ознакою вигляду представника еліти. Наприклад, кожний дворянин вважав за необхідне навчати своїх синів фехтуванню, яке було одним із засобів “захисту честі” на дуелі, за допомогою якої наприкін. ХVIII–перш. пол. ХІХ ст. звичайно вирішувалися конфлікти особистого характеру. Немаловажну роль на користь навчання фехтуванню відігравала “галоманія”, яка панувала на той час у колах верхівки суспільства. Навички верхової їзди в ті часи знаходили своє застосування не тільки в повсякденному житті еліти, але й у періоди регулярних збройних конфліктів і бойових дій, у яких представники привілейованих шарів суспільства брали активну участь.

Як показала подальша історія, першим із цього проекту, водночас з заснуванням Харківського імператорського університету в 1804 р., був відкритий фехтувальний клас. Він відносився до допоміжних установ університету поряд з бібліотекою, музеєм та ботанічним садом. Клас розташовувався на верхньому поверсі аудиторного корпуса університету. Учителями фехтування традиційно для того періоду були  іноземці-французи, які вочевидь вели викладання за французькою, провідною західноєвропейською методикою того часу.  Вона спрямовувалася на засвоєння студентами наступальної техніці на основі нанесення уколів, відповідних їй переміщень, прийомів атаки, контратаки, методів захисту та тактики. Саме завдяки французькій методиці фехтування перетворилося в мистецтво рухів. 

Навчання верховій їзді студентів Харківського Імператорського університету почалося в 1807 р. Заняття були платними, і тому доступним тільки заможним студентам. Практичні заняття, за свідченням історіографа університету К. Фойгта, проводилися “без якої-небудь методики”, не регулярно й з великими перервами. Д.  Багалей в історії розвитку університету писав про те, що манеж у ті роки ще тільки планували вибудувати в Університетському саду.

1858 р., завдяки ініціативі Попечителя Харківського навчального округа П. Знов’єва та за дозволом Міністерства народної освіти, при Харківському Імператорському університеті заснована “Практична гімнастична школа для фізичної підготовки студентів та учнів харківських гімназій” – перша на теренах України спеціалізована світська освітня установа з фізичного виховання учнівської молоді. Викладачем і першим керівником школи був Ф. Бемер – відомий та авторитетний в країні педагог, автор одних з перших вітчизняних наукових праць із проблем фізичного виховання.  

За свідченням історіографа Харківського університету К. Фойгта, готуючись до відкриття школи, керівництвом університету було проведено величезну підготовчу організаційну роботу: організовано для Ф. Бемера закордонне відрядження з метою вивчення досвіду роботи німецьких гімнастичних інститутів (фінансування поїздки здійснювалось за рахунок коштів, отриманих від читання публічних лекцій); закуплено необхідні гімнастичні снаряди (близько 20 одиниць) і обладнання; розроблено правила для відвідувачів школи; складено розклад навчальних занять. 

Гімнастична школа розташовувалася в одному із залів на верхньому поверсі корпуса для “казеннокоштних” студентів. Перед початком проведення практичних занять Ф. Бемер прочитав студентам три вступні лекції на тему: про значення гімнастики і її розвитку в Древньому світі, у Середні століття й у Новий час. Відомо, що до кінця першого року роботи школи число студентів, які відвідували заняття, налічувало 60 осіб. Факт заснування такого осередку на Слобожанщині, який за формою організації та змістом навчально-виховного процесу значно випереджав свій час, свідчить про прогресивне ставлення керівництва вишу та харківської інтелігенції середини 50-х рр. ХIХ ст. щодо фізичного виховання студентської молоді та унікальність цієї події для історії вищої школи України.

Процес становлення та розвитку фізичного виховання та спорту у виші був перерваний в роки Жовтневої революції.

У другій половіні 20-х років ХХ століття в багатьох закладах вищої освіти України почали створюватися спортивні секції з різних видів спорту, перед усім, задля реалізації програми Всезагального військового навчання (Всевобуч) та підготовки студентів до військової служби. З цього часу у Харківському інституті народного господарства (1920 р.), у 1930 р. перетвореному в Загальноукраїнський інститут будівництва та права почалося обов’язкове викладання фізичної культури для студентів-юристів.

У 1934 році у результаті реорганізації кафедри військової підготовки було створено самостійну кафедру фізичної культури. Цей фізкультурний осередок закладу вищої освіти почав активно залучаючи до фізичного виховання та занять спортом усе більшу кількість студентів інституту.

У ті часи в країні було ініційовано проведення роботи з фізичної культури з учнівською та студентською молоддю за єдиними державними організаційними засадами. Для підвищення й оцінки всебічної фізичної підготовленості молоді в країні був розроблений і впроваджений комплекс «Готовий до праці й оборони» (1931 р.), що став єдиною науково-методичною основою фізичного виховання студентів на наступні шістдесят років. Зміст навчального процесу в передвоєнні роки очевидну військово-прикладну спрямованість. Головною метою занять студентів була підготовка до виконання нормативних вимог комплексу ГПО І-ІІ ступенів. До Другої Світової війни в Харківському юридичному інституті (перетворений у 1937 році) почали проводитися перші студентські спортивні змагання.

У період Другої Світової війни, після закінчення окупації Харкова, діяльність Харківського юридичного інституту поновилася й розпочався новий етап у розвитку фізичного виховання. Контингент студентів юридичного інституту на той час складали учорашні солдати й офіцери, серед яких було багато інвалідів. Вони сіли за студентські лави, обравши професію юриста. Фізична культура й заняття спортом стали для фронтовиків засобом зміцнення здоров’я, входження у мирне життя, активного відпочинку.

Починаючі з 1944 року, роботу з фізичного виховання студентів здійснювали викладачі з фізичної культури, які працювали на кафедрі військової підготовки. В ті роки кафедру очолювали кадрові офіцери В. П. Волчковим (1944−1945), О. П. Фірсовим (1945-1946), В. В. Єрахториним (1946-1947), І. Ф. Кошельним (1947-1948). Зазначимо, що у середині 40-х років у м. Харкові самостійна кафедра фізичної культури існувала тільки в Державному університеті ім. О. М. Горького, оскільки лише у цьому закладі кількість студентів перевищувала 1000 осіб (це тоді було основною вимогою для створення самостійної кафедри у закладі вищої освіти). У перші роки після поновлення роботи інституту фізичне виховання проводила один викладач-жінка Євдокія Йосипівна Рєзникова (1944-1946). У 1947 році кафедра військової підготовки поповнилася такими фахівцями з фізичного виховання, як М. М. Іонов, М. М. Костенко, М. О. Марков.

З 1948 року кафедра фізичного виховання відновила свою роботу як самостійний структурний підрозділ Харківського юридичного інституту. Першим завідуючим кафедри фізичного виховання Харківського юридичного інституту в повоєнні роки став учасник Другої Світової війни Микола Михайлович Костенко, який до цього з лютого 1947 року працював старшим викладачем кафедри військової підготовки. М. М.Костенко, організовуючи роботу новоствореної кафедри фізичного виховання, доклав багато зусиль для обладнання місць для занять фізичним вихованням, залучення студентів до занять спортом тощо. Завдяки його підтримці, студенти інституту здобули чимало перемог в міських і міжвузівських змаганнях із різних видів спорту.

З моменту свого заснування кафедра фізичного виховання постійно шукала шляхи подальшого вдосконалення навчальної, позанавчальної спортивно-масової та оздоровчої роботи серед студентів. З середини ХХ сторіччя кафедра фізичного виховання Харківського юридичного інституту – організатор і учасник численних спортивно-масових заходів. Так, 1950 року кафедра фізичного виховання спільно з Радою колективу фізкультури організовувала та проводила велику кількість внутрішньо вишівськіх змагання й товариських зустрічей із закладами вищої освіти, військовими частинами, технікумами й Добровільними спортивними товариствами міста Харкова. З метою популяризації фізичної культури серед студентської молоді велика увага приділялась проведенню спортивних вечорів та свят з показовими виступами провідних спортсменів інституту. Найбільш популярними серед студентів-юристів в ті роки були змагання з спортивної гімнастики між курсами. На інтерес до цього виду спорту не позначився брак спортивного залу, недостатність гімнастичного устаткування та незадовільні гігієнічні умови занять.

У 50-80-х роках сталися зміни в керівництві кафедри фізичного виховання. У різні періоди підрозділ очолювали: М. М. Костенко (1948-1949; 1952-1955), М.О.Маркова (1949-1952; 1965-1973), Г. О. Костеллі (1955-1959), М. М. Іонов (1959-1963), А. М. Критов (1963-1965). Починаючі з 1973 р., протягом 32 років, керівництво кафедрою здійснював заслужений працівник освіти України, кандидат юридичних наук, майстер спорту СРСР зі спортивної гімнастики Анатолій Петрович Скрипник (1973-2005).

Шляхом реорганізації кафедри фізичного виховання у 1995 році було створено дві кафедрі фізичного виховання. Кафедра фізичного виховання №1 як наступник традицій та досвіду попереднього підрозділу здійснювала викладання навчальної дисципліни на таких факультетах: підготовки  слідчих кадрів для Міністерства внутрішніх справ України, підготовки кадрів для органів юстиції, підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України,  господарсько-правовому, військово-юридичному, міжнародно-правовому, підготовки кадрів для пенсійного фонду України. Наступні десять років кафедрою керував доцент А. П. Скрипник. У період 2006-2009 років кафедру фізичного виховання №1 очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Ганна Іванівна Приходько. З 2009 року по теперішній час керівником кафедри фізичного виховання № 1 є кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент Олександр Володимирович Попрошаєв.

Кафедра фізичного виховання № 2 забезпечувала проведення навчальних занять для студентів Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України і факультету підготовки кадрів для Державної пенітенціарної служби України та у зв’язку з відкриттям нового сучасного учбово-спортивного комплексу по вулиці Пушкінській, 104. Першим завідуючим кафедри був призначений старший викладач Євген Іванович Соляник. У період 2006-2022 роки кафедру очолювала кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, майстер спорту з художньої гімнастики й акробатики Лариса Сергіївна Луценко.

У 2010 році з метою оптимізації системи управління, підвищення ефективності науково-дослідної, навчальної, методичної та організаційної роботи в Університеті, створюється кафедра фізичного виховання № 3 шляхом реорганізації кафедри №1. Підрозділ розташовувався в навчальному корпусі Університету по вул. Динамівський, 4 та викладав навчальну дисципліну в Інституті підготовки слідчих кадрів для Міністерства внутрішніх справ України, військово-юридичному, міжнародно-правовому факультетах, а також підготовки кадрів для пенсійного фонду України. Виконуючим обов’язки завідуючого кафедри був призначений кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент Віктор Степанович Мунтян. У період 2011-2017 років її очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Наталія Михайлівна Баламутова. Восени 2017 року кафедру фізичного виховання № 3 ліквідовано, а викладання навчальної дисципліни на відповідних факультетах передано на кафедру фізичного виховання № 2. У 2022 році, у зв’язку з реорганізацією структурних підрозділів Університету, були спочатку ліквідовані кафедри фізичного виховання №1, №2 та на їх базі створена спільна кафедра «Фізичного виховання».

З моменту заснування кафедри в Харківському юридичному інституті викладання навчальної дисципліни «Фізична культура» (у окремі роки мала назву «Фізичне виховання») здійснювалося в напрямку вдосконалення змісту освіти, методів, організаційних форм, засобів, умов навчання та безперервного підвищення якості викладання навчальної дисципліни. Так, до 1951 року в обов’язковою навчальною дисципліною фізичне виховання було тільки для студентів першого курсу. ЇЇ зміст передбачав теорію і методику фізичного виховання, практичні курси з гімнастики, легкої атлетики, баскетболу та лиж. Крім цього, для студентів 1-3-х курсів були організовані факультативні заняття, а також спортивні секції для студентів усіх курсів. Суттєво доповнювали знання студентів про фізичну культуру та здоров’я людини такі навчальні дисципліни, як хірургія, захворювання ока, санітарна справа, які входили до учбового плану підготовки юристів і викладалися кафедрою військової підготовки.

У 1951 році навчальну програму з фізичного виховання переглянуто і затверджено нову, яка передбачала для студентів першого й другого курсів обов’язковий курс загальної фізичної підготовки, а на наступних – факультативи зі спортивного вдосконалення. З 60-х років кафедра фізичного виховання здійснювала викладання курсів з цивільної оборони й автомобільної справи.

У 70-80-ті роки навчальна робота кафедри проводилась відповідно до затвердженої програми з фізичного виховання та програм з відповідних видів спорту. Навчальні заняття проводилися на чотирьох курсах з урахуванням специфіки підготовки юристів: на першому й другому – обов’язково, на третьому й четвертому – факультативно. Студенти, які за станом здоров’я належали до спеціальної медичної групи, займалися окремо – за спеціальним розкладом. Під час проведення занять з фізичного виховання використовувалися методичні посібники з різних видів спорту: легкої атлетики, волейболу, баскетболу, прикладного «самбо», кульової стрільби. На магнітофонну стрічку було записано цикл лекцій-консультацій для підготовки до теоретичного курсу комплексу ГПО. Використовувалися навчальні кінофільми кінолабораторії «Союзспортфільм» для занять з плавання, легкої  атлетики, гімнастики, боротьби «самбо», а також кінограми.

У 90-ті роки ХХ століття, тобто з початком розбудови незалежної України, викладання фізичного виховання у виші здійснювалося згідно з Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту в Україні, затвердженою Указом Президента України від 22.06.94 № 334/94, навчальна дисципліна викладалася на 1-3 курсах двічі на тиждень. З 2004 року відповідно до затвердженої навчальної програми «Фізичне виховання» для вищих навчальних закладів України ІІІ – ІV рівнів акредитації − на 1-5 курсах навчання (окрім останнього семестру) двічі на тиждень, тобто практично усього періоду навчання виші. Робоча програма з фізичного виховання була переорієнтована з вивчення основ певних видів спорту  (гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри, лижний спорт тощо) на розвиток основних рухових якостей (сили, бистроти, гнучкості, витривалості, спритності), що дало можливість значно розширити перелік засобів фізичного розвитку студентів с урахування сучасних тенденцій підвищення рухової активності людини.

Протягом всієї своєї історії кафедра фізичного виховання наполегливо вирішує освітні, виховні та оздоровчі завдання, виконує роботу з фізичного вдосконалення майбутніх юристів, піклується про їх професійно-прикладну фізичну підготовку та професійну компетентність. Це не було б можливим без ретельного підбору кваліфікованого складу кафедри. У перші повоєнні роки прийшли працювати на кафедру педагоги М. О. Марков (1947-1974), М. М. Іонов (1947-1989), В. І. Антипов (1948-1954), В. А. Горн (1948-1949). У подальшому склад кафедри поповнився наступними викладачами: І. І. Двойников (1955-1965), А. М. Критов (1963-1987), Г. В. Малінко (1964-1992), Є. І. Соляник (1969 −2015), Ю. І. Пономарьов (1969-2004), А. С. Чуніхін (1969-2001), І. І. Єфименко (1975-2004), Ю. М. Сова (1975-2000), Л. Ф. Кисельов (1978-2012), С. С. Філатов (1978-1995) та ін.

Одним з яскравих представників викладацького складу кафедри радянських часів був Григорій Васильович Малинко (1964-1992) − майстер спорту СРСР з вільної та класичної боротьби, триразовий чемпіон СРСР, сімнадцятиразовий чемпіон України, справжній герой Другої Світової війни, людина великої сили та хоробрості, − який залишив вагомий слід в історії інституту та країни в цілому. Під час війни в періодичній печаті («Известия», «Комсомольская правда», фронтових газетах) журналісти із захопленням описували його фантастичні ратні подвиги, про які ходили легенди по всьому фронту, всій країні. У Музеї Другої Світової війни (м. Київ) йому присвячено персональну експозицію.

У повоєнний час про Г. В. Малинка українські кінодокументалісти створили фільм «З осколком у серці». Відомий письменник Микола Шаповал написав художньо-документальну повість «Неймовірна правда». Відважний воїн був нагороджений багатьма бойовими нагородами, а харківська громадськість виходила з клопотанням про присвоєння йому звання Героя України.

На викладацький роботі Г. В. Малинко натхненно виховував молодь, ділився спортивним та життєвим досвідом, залишивши нам у спадок мудрі слова: «Навіть із самого тяжкого становища завжди можна знайти вихід, головне не падати духом!» Без сумніву Г. В. Малинко − це особистість на фоні української історії ХХ сторіччя, «Людина, яка подолала себе». Кафедра фізичного виховання надзвичайно пишається тим, що Григорій Васильович протягом 28 років працював у нашому колективі. Щорічно, з 1996 року, в пам’ять про цю видатну особистість, в Університеті проводиться Міжнародний турнір з боротьби дзюдо та самбо.

Фізичне виховання та спорт це такий освітянський та громадський феномен, розвиток якого неможливий без відповідного матеріально-технічного забезпечення. Тому досвід створення навчально-спортивної бази Університету, безсумнівно, є цікавим історичним прикладом і зразком для вивчення. Так, матеріально-технічна база кафедри фізичного виховання у післявоєнні роки потребувала істотного поліпшення. Спортивного залу в інституті не було. Кафедрі виділили прохідну кімнату площею 93 м² і територію надворі, де у ті часи зусиллями студентів був обладнаний спортивний майданчик зі смугою перешкод, зоною для гри в баскетбол і волейбол, сектором для стрибків, смугою для городків і снарядами для гімнастики. Практичні заняття з легкої атлетики проводилися в Парку відпочинку імені О. М. Горького. Для проведення занять у спортивних секціях інститут орендував стадіон «Парк», «Піонер», басейн, гребну станцію та спортивний зал «Харчовик».

У 60-70-ті роки, незважаючи на постійну турботу ректорату щодо матеріально-технічного забезпечення фізичного виховання та спорту, кафедра, як і раніше, відчувала нестачу спортивних споруд для проведення навчальних та учбово-тренувальних занять. У зазначені роки спортивна база  кафедри фізичного виховання ХЮІ складалася зі: спортивного залу (зараз зал засідань вченої ради № 6 та прилеглий коридор), залу боротьби (зараз зал № 11), стрілецький тир (у підвальному приміщенні правого крила центрального корпусу), лижної бази на 120 пар лиж. Для проведення навчальних занять та спортивних змагань з комплексу ГПО орендувалися легкоатлетичні сектори стадіону «Старт», плавальний басейн ДСТ «Локомотив», а також використовувалася територія Парку відпочинку ім. О. М. Горького. На території гуртожитків № 1, № 2 та № 3 були розташовані волейбольні майданчики, обладнані гімнастичними брусами та поперечинами. У гуртожитку № 2 працював спортивний зал 22×6 м. У гуртожитках № 3 та № 4 був побудований спортивний зал та літній спортивний майданчик. Спортивно-масові заходи проводились в актовій залі інституту.

З середини 80-х років на договірних засадах навчальні заняття з фізичного виховання, спортивно-масові заходи проводились на стадіоні спортивного комплексу Харківського політехнічного інституту.

Могутнім поштовхом щодо вдосконалення фізичного виховання та спорту в Харківському юридичному інституті стало будівництво та введення в експлуатацію в 1986 році першого спортивного корпусу по вул. Пушкінській, 77 (зараз у цьому спортивному комплексі розташована кафедра фізичного виховання № 1). Комплекс складався зі стандартного ігрового залу (36×18 м), стрілецького тиру на 25 м, залу боротьби й допоміжних приміщень (загальною площею понад 1500 м²). Кафедра фізичного виховання і спортивний клуб інституту брали активну участь у побудові навчально-спортивного комплексу, за що були нагороджені Почесною грамотою обласної ради добровільного спортивного товариства «Буревісник».

В університеті продовжується поступове оновлення матеріально-технічної бази. У 2011 р. ректорат та особисто ректор В. Я. Тацій ініціювали реконструкцію існуючого спортивного комплексу по вул. Пушкінський, 77, відкритого у 1986 р. Рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011, № 331/11, університету надано згоду на реконструкцію, а у червні 2012 р. інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області дозволила університету виконувати будівельні роботи. Після річної реконструкції, у навчально-спортивному комплексі де розташована кафедра фізичного виховання №1, удвічі збільшено навчальну площу, додано надбудову другого поверху існуючої будівлі (загальною площею 462 м2) та прибудовано 4 поверхи з тильної сторони ігрового залу комплексу (загальною площею 545 м2), значно поліпшено допоміжні приміщення. У цілому зараз у навчально-спортивному комплексі 10 спортивних залів: ігровий,  фітнесу та аеробіки, єдиноборств, оздоровчої гімнастики, два тренажерних, два настільного тенісу, боксу, настільних ігор (шашки та шахи). Загальна площа складає майже 3000 м2. Спортивні зали повністю оснащені найсучаснішим спортивним інвентарем та обладнанням.

1 вересня 2013 року відбулося урочисте відкриття оновленого сучасного спортивного комплексу «Юрист», на якому були присутні член Кабінету Міністрів України, керівники міста і області, видатні спортсмени, спортивна громадськість, студенти. Присутніх привітав ректор університету Василь Якович Тацій та вручив символічний ключ від оновленого спортивного комплексу студентам: чемпіонці Світу з шахів серед жінок  Анні Ушеніній та бронзовому призеру Олімпійських ігор з боксу (2012, м. Лондон) та Чемпіону Всесвітньої Універсіаді (2013, м. Казань), Чемпіону Світу за версією WBO на півважкий вазі Олександру Гвоздику.  

Значну роль в роботі кафедри фізичного виховання займала співпраця з первинною громадською фізкультурною організацією студентів та співробітників інституту − Колективом фізичної культури (перетворений в Спортивний клуб) (Прим. − 40-80-ті роки − осередок ДСТ «Наука» та «Буревісник»). Таким прикладом є організація роботи багатьох спортивних секцій, проведення різноманітних спортивно-масових заходів, підготовка фізкультурного активу, фізкультурно-оздоровча робота у гуртожитках та у період канікул тощо.

У зазначені роки у Харківському юридичному інституті активно проводилася виховна та спортивна робота у студентських гуртожитках. На кожному поверсі гуртожитку призначалися відповідальні особи − організатори проведення ранкової гігієнічної гімнастики, спортивних змагань та туристичних походів. Спочатку викладач кафедри проводив показове заняття, надалі, фізкультурний актив працював самостійно. У зв’язку з цим у студентських гуртожитках були організовані безкоштовні пункти прокату спортивного інвентарю. На базі гуртожитків організовувалися спортивні вечори та конкурси, зустрічі студентів з ветеранами Другої Світової війни та спорту, читалися лекції про підготовку та проведення Олімпійських ігор тощо.

За ініціативою кафедри фізичного виховання Харківського юридичного інституту до 40-річчя Перемоги у Другій Світовій війні в 1985 році був проведений Міжнародний агітаційний пробіг за маршрутом Харків – Соколово, в якому взяли участь студенти з країн східної Європи. Після закінчення пробігу його учасники поклали квіти на братську могилу загиблих воїнів. Цей факт свідчить про певні кроки щодо розвитку міжнародної співпраці на рівні студентства у галузі фізичного виховання та спорту.

У 80-х роках в інституті працював спортивно-оздоровчий табір на 36 місць. Під час літніх та зимових канікул студенти направлялися до спортивно-оздоровчих таборів. Кожного року за путівками профкому у ньому оздоровлювалися понад 1500 студентів.

Відзначимо, що починаючи з 40-х років минулого століття й по теперішній час навчальна, фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова робота в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого завжди здійснювалася кафедрою фізичного виховання співпрацюючи із ректоратом, правлінням спортивного клубу та спортивним активом, за підтримки профкому інституту, редакції періодичних видань, прес-служби та інших підрозділів.