Попов Василь Костянтинович
23 січня 1929 р. — 13 лютого 2010 р.
Професор кафедри екологічного права
Народився у с. Малі Кулики Моршанського району Тамбовської області.
Перебував на військовій службі (1949-1956). У 1960 р. закінчив Саратовський юридичний інститут за спеціальністю «Правознавство». З 1961 р. по 1968 р. працював головою Грайворонського районного народного суду, а потім — членом Бєлгородського обласного суду. Одночасно був аспірантом у Харківському юридичному інституті (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), де з 1968 р.
пройшов шлях від асистента до професора. З 1979 р. — завідувач кафедри земельного права та правової охорони природи (з 1990 р. по 2005 р — кафедри екологічного права).
У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію «Правові питання механізації колгоспного виробництва», у 1983 р. — докторську дисертацію «Цивільно-правові форми реалізації матеріальних інтересів в агропромисловому комплексі СРСР». У 1985 р. присвоєно вчене звання професора. З 1995 р. — академік Української екологічної академії наук. З 1996 р. — член-кореспондент Академії правових наук України.
Головні напрями наукових досліджень: договірні відносини в агропромисловому комплексі; механізми реалізації і захисту екологічних інтересів громадян та юридичних осіб; проблеми земельного, лісового, атмосфероохоронного законодавства, законодавства про рослинний світ; систематизація та кодифікація екологічного законодавства; методика викладання екологічного права в закладах вищої освіти. Він науково обґрунтовував необхідність підготовки й прийняття Екологічного кодексу України.
Опублікував понад 100 наукових праць, у тому числі монографії: «Договірні відносини та ефективність сільськогосподарського виробництва» (1976); «Правове становище виробничих об’єднань у сільському господарстві» (у співавт., 1979); «Право і матеріальні інтереси в міжгосподарській кооперації» (1983); підручники: «Екологічне право України». Особлива частина, 1996 (у співавт.); «Екологічне право України», 2001 (у співавт.).
Підготував 15 кандидатів юридичних наук та 3 докторів наук.
Був членом Союзу юристів України, а також членом редакційної колегії міжвідомчого наукового збірника «Проблеми законності».
У 1984 р. став лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки і техніки; у 2003 р. — лауреатом Премії імені Ярослава Мудрого (номінація «За видатні заслуги в галузі підготовки юридичних кадрів»). Заслужений діяч науки і техніки України (2003). У 2003 р. присуджено премію конкурсу Фонду юридичної науки академіка права В.В. Сташиса (номінація «Юрист — науковий співробітник»). Нагороджений почесним знаком «Відмінник освіти України».