Грошевий Юрій Михайлович
10 листопада 1931 р. — 8 листопада 2013 р.
Професор кафедри кримінального процесу
Народився у м. Харків.
У 1953 р. закінчив Харківський юридичний інститут і до 1956 р. навчався в аспірантурі, по закінченні якої до 1966 р. працював слідчим УКДБ Бєлгородської області, державним арбітром Дніпропетровського обласного держарбітражу, начальником юридичного відділу Шинного заводу м. Дніпропетровськ, був членом Дніпропетровського обласного суду. З 1966 р. — старший викладач, доцент (1966 — 1976), з 1976 р. — заступник декана, декан, професор, з 1992 до 2008 р. — завідувач кафедри кримінального процесу
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
З 1994 до 2008 р. був віцепрезидентом Академії правових наук України. У 1965 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Законність і обґрунтованість вироку радянського суду», у 1976 р. — докторську дисертацію «Проблеми формування внутрішнього переконання судді». Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1976 р. Вчене звання професора присвоєно у 1978р.
Фахівець у галузі кримінально-процесуального права. Головний напрям наукових досліджень — проблеми прийняття судових рішень й основні вимоги до них, підвищення ефективності правозахисник інститутів у кримінальному процесі, імплементації норм міжнародного права в національні процесуальні процедури.
Підготував 6 докторів і 58 кандидатів юридичних наук.
Опублікував понад 350 наукових праць: «Проблеми формування суддівського переконання в кримінальному судочинстві» (1975), «Звільнення від кримінальної відповідальності в стадії судового розгляду» (1979), «Радянський кримінальний процес» (у співавт., 1983), «Професійна правосвідомість судді та соціалістичне правосуддя» (1986), «Касаційний протест прокурора з кримінальних справ» (у співавт., 1989), «Прокурорський нагляд в Україні» (у співавт., 1994), підручник «Конституційне право України» (у співавт., 1999), «Кримінальний процес України» (у співавт., 2000, 2010, 2013), «Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку» (у співавт., 2001), «Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України» (у співавт., 2002),
«Конституційно-правові засади становлення української державності» (у співавт., 2003), «Судова експертиза» (2004), «Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика» (член авт. кол., 2006), «Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний коментар» (у співавт., 2006), «Досудове розслідування кримінальних справ» (у співавт., 2009), «Судовий контроль у сфері оперативно-розшукової діяльності» (у співавт., 2009), «Правова система України: історія, стан та перспективи» у 5 т. (член ред. кол., 2009), «Досудове розслідування злочинів» (2009), «Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність» (2010) та ін.. Був членом Комісії з доопрацювання й узгодження проектів Кримінального і Кримінально-виконавчого кодексів України, Науково-методичної ради при Міністерстві юстиції України, Науково-консультативної ради Верховного Суду України, консультантом Комітету Верховної Ради України з правової реформи, членом редакційної колегії ряду журналів і фахових наукових збірників, зокрема, «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі», «Право України», «Вісник академії прокуратури України», «Вісник Академії правових наук України», збірника наукових праць «Питання боротьби зі злочинністю» Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України, збірника «Проблеми законності».
У 1993 р. працював членом робочої групи з підготовки проекту Конституції України. Брав участь у розробці законопроектів «Про прокуратуру України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про судоустрій України».
Заслужений діяч науки і техніки України (1990), заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2000), почесний працівник Прокуратури України (2001), лауреат III Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання в номінації «Юридичні підручники» (2000), лауреат правничої Премії імені Ярослава Мудрого в номінації «За видатні заслуги в галузі підготовки юридичних кадрів» (2003), «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти» (2010), лауреат Державної премії України (2012).
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2000), 6-ма медалями, Почесними грамотами Вищого господарського суду України (2001), Верховної Ради України (2001) та Верховного Суду України (2005), Почесною відзнакою Служби безпеки України (2001), відзнакою МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (2003), Почесною відзнакою Міністерства юстиції України (2008), Почесним знаком «Орден III ступеня на відзнаку заслуг перед академією» (2010).