Баулін Юрій Васильович
2 вересня 1953 р.
Професор кафедри кримінального права
Народився 2 вересня 1953 р. у селищі Станиця Луганська Луганської області. У 1975 р. закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю «Правознавство» і розпочав трудову діяльність у ньому на посаді асистента кафедри кримінального права. У 1975-1976 рр. проходив строкову військову службу, у 1976-1978 рр. — асистент кафедри кримінального права; у 1978-1981 рр. — аспірант тієї ж кафедри; 1981-1982 рр. — асистент; 1982-1984 рр. — старший викладач; 1984 — 1988 рр. — доцент; 1988-1991 рр. — докторант; 1991-1992 рр. — доцент, з 1992 р. і до теперішнього часу — професор
кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (в окремі періоди — за сумісництвом).
У 1992-1993 рр. — заступник декана заочного факультету, із травня 2005 по червень 2008 р. в. о. директора, директор Інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України. Із 03.06.2008 р. — суддя Конституційного Суду України, з 04.11.2011 р. — заступник Голови, а з 18.03.2014 р. до 18.03.2017 р. — Голова Конституційного Суду України, з 19.03.2017 р. до 03.06.2017 р. — в. о. Голови КСУ.
Кандидатську дисертацію за темою «Право громадян на затримання злочинця за радянським кримінальним законодавством» захистив у 1981 р., вчене звання доцента присвоєне в 1988 р. Докторську дисертацію за темою «Кримінально-правові проблеми вчення про обставини, що виключають злочинність (суспільну небезпечність та протиправність) діяння» захистив у 1991 р., вчене звання професора присвоєне у 1993 р. У 1996 р. обраний членом-кореспондентом, а у 2006 р. — академіком (дійсним членом) Національної академії правових наук України.
Основні напрями наукової діяльності в галузі кримінального права: методологічні проблеми науки кримінального права; кримінально-правове регулювання; принципи кримінального права; кримінальна відповідальність, її поняття, види й підстава; кримінальне правопорушення, його ознаки й види; обставини, що виключають кримінальну відповідальність; звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; кримінальна відповідальність за окремі види кримінальних правопорушень; воєнно-кримінальне право; фундаментальні основи, новели й основні положення проекту нового КК України.
Підготував 3 докторів та 17 кандидатів юридичних наук.
Брав участь у підготовці й доопрацюванні. проекту Кримінального кодексу України як член робочої групи Кабінету Міністрів України. Із 07.09.2019 р. — голова робочої групи з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи, утвореної Президентом України.
Опублікував майже 400 наукових, навчальних і навчально-методичних праць. Серед них: монографії: «Право громадян на затримання злочинця» (1986); «Обставини, що виключають злочинність діяння» (1991); «Звільнення від кримінальної відповідальності» (2004); «Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності)» (у співавт., 2005); «Згода «потерпілого» як обставина, що виключає злочинність діяння» (2007); «Юридична відповідальність: проблеми виключення та звільнення» (у співавт., 2013); Співавтор фундаментальних наукових робіт «Правова система України: історія, стан та перспективи» (2008), англ. мовою (2013); «Правова доктрина України» (2013); «Сучасна кримінально-правова система в Україні: реалії та перспективи» (2015), «Методологія в праві» (2017), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (2021).
Академік-секретар відділення кримінально-правових наук, член президії НАПрН України, голова Всеукраїнської асоціації кримінального права, голова української національної групи у Міжнародній асоціації карного права, президент громадської організації «Харківське юридичне товариство», член наукових рад і редколегій багатьох наукових видань в Україні.
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2003), II ступеня (2021), заслужений діяч науки і техніки України (2009), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006), лауреат Премії імені Ярослава Мудрого у різних номінаціях (2001, 2002, 2011, 2016), заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (2023), почесний професор Міжнародного Соломонова Університету (2003). Під час російсько-української війни отримав відзнаку «Волонтер України» (2022), пам’ятну медаль Асоціації захисту прав людини в Україні «За патріотизм до України» (2023), подяки від командира в/ч А-0336, керівництва Харківського прикордонного загону й спеціального підрозділу «KRAKEN» (2023).