18 липня 1958 р.
Народився в с. Зідьки Зміївського району Харківської області.
У 1983 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Протягом 1983-1986 рр. навчався в аспірантурі цього ж закладу. З 1986 р. працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, заступника декана. З 1992 р. навчався в докторантурі Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
З 1995 р. працював на посаді начальника Управління планування та координації правових досліджень, а з 1998 р. по 2001 р. — на посаді головного вченого секретаря Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України). У 2001-2007 рр. — проректор з навчальної роботи, 2007-2020 рр. — проректор з наукової роботи, із грудня 2020 р. — ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
У 1986 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, у 1995 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено в 1995 р. Вчене звання професора присвоєно в 1997 р. Обраний членом-кореспондентом у 2000 р., дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) у 2004 р.
Відповідальний редактор збірників наукових праць НЮУ імені Ярослава Мудрого «Проблеми законності», «Теорія і практика правознавства», «Економічна теорія та право» (голова редколегії). Член редколегії наукових видань Access to Justice in Eastern Europe; Amazonia Investige; «Криміналістичний вісник»; Journal of Environmental Law & Policy; «Юрист України», «Екологічне право», «Соціологія права», «Бюлетень Національної служби посередництва і примирення», «Екологічний вісник України», «Судово-медична експертиза», член редакційної ради юридичного журналу «Право України».
Автор понад 400 наукових праць. Серед них: «Процесуальні норми і відносини в екологічному праві» (1994), «Вступ до теорії еколого-процесуального права» (1998), «Екологічний контроль: питання теорії і практики» (у співавт., 1999), «Екологічне право України» (у співавт., 2001, 2005, 2009, 2013, 2019), «Антологія української юридичної думки» у 10 т. (т. 10, у співавт., 2005), «Екологічна енциклопедія» у 3 т. (т. 2, у співавт., 2007), «Екологічне право України в запитаннях та відповідях» (2007), «Правова система України: історія, стан та перспективи» у 5 т. (т. 4 «Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права», у співавт., 2008, 2012), «Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення» (у співавт., 2012), «Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права» (у співавт., 2013), «Правова охорона довкілля: сучасний стан та перспективи розвитку» (у співавт., 2014), «Велика українська юридична енциклопедія» у 20 т. (т. 3 «Загальна теорія права», у співавт., 2017; т. 14 «Екологічне право», у співавт., 2019), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (у співавт., 2021); науково-практичні коментарі: Земельного кодексу України (у співавт., 2002, 2003, 2004, 2006, 2007), Лісового кодексу України (2009), Закону України «Про тваринний світ» (у співавт., 2010), Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (у співавт., 2011), Кодексу України «Про надра» (у співавт., 2012); монографії: «Правове виховання в сучасній Україні» (у співавт., 2010), «Правова доктрина України» у 5 т. (т. 4 «Договір як універсальна правова конструкція», у співавт., 2012), «Проблеми правової відповідальності» (у співавт., 2014), «Проблеми правового забезпечення сталого розвитку сільських територій в Україні» (у співавт., 2016); «Доктрина екологічного права та законодавства України (2019), «Правнича наука та законодавство України: європейський вектор розвитку в умовах воєнного стану» (у співавт., 2023), «Сучасні теоретичні та прикладні засади права природокористування в національній еколого-правовій доктрині» (у співавт., 2023); та ін.
З 1998 р. — член, а з 2002 р. по 2007 р. — голова експертної ради з юридичних наук Вищої атестаційної комісії України; з 2014 р. по 2022 р.
— голова експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з юридичних наук, з 2009 р. по 2014 р. — віцепрезидент Федерації шахів України.
Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012), Премії імені Ярослава Мудрого (2003, 2009), Премії імені Святого Володимира за краще науково-правниче видання в Україні (2014).
Нагороджений орденом «За заслуги» III і II ступенів (2013, 2024); почесними грамотами Верховної Ради України (2009), Харківської обласної державної адміністрації (2006, 2008), Харківської міської ради (2008, 2013), Асоціації органів місцевого самоврядування Харківської області (2017), Української федерації вчених (2021); відзнакою Союзу юристів України «Видатний юрист України» (2010, 2013); Почесним знаком (орденом) Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого III ступеня (2015); відзнакою МАРТІС «Золота Фортуна» (2011, 2018); нагрудним знаком «Відзнака Голови Конституційного Суду України» (2014); йому оголошено подяку Верховного Суду (2021). Стипендіат іменної стипендії в галузі науки імені Василя Пилиповича Маслова (із правознавства) Харківської обласної державної адміністрації (2012); номінант Сертифіката майстерності Оксфордського клубу ректорів провідних університетів Європи в категорії «Суспільні науки» (2016); має диплом переможця Міжнародного Сократівського комітету (Оксфорд, Велика Британія) «Ім’я року — 2018» (2018); номінант Національного конкурсу «Науковець року — 2021» (2021).
Нагороджений Почесним знаком Української секції Міжнародної поліцейської асоціації (2011), медаллю Всеукраїнського об’єднання «Країна» «25 років незалежності України» (2016), відзнакою Міністерства оборони України — нагрудним знаком «Знак пошани» (2019), медаллю
«Відзнака РНБО» III ступеня (2020), Знаком пошани Національної академії Служби безпеки України (2022), відомчою нагородою Державного бюро розслідувань — нагрудним знаком «За видатні заслуги» (2024).
Почесний професор Запорізького національного університету (2014), Почесний громадянин Харківської області (2017).
Заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (2024).