7 лютого 1943 р.
Народився у м. Волжськ Марійської АРСР.
У 1970 р. закінчив з відзнакою Харківський юридичний інститут. У 1970-1973 рр. — аспірант кафедри кримінального права, з 1973 р. до 1993 р. працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, старшим науковим співробітником тієї ж кафедри; з 1993 р. по 1995 р. і з 2005 р. по 2008 р. — професором тієї ж кафедри. З 1983 р. по 1985 р. — працював викладачем кримінального права та кримінології Аденського університету (Ємен). З 1995 р. — начальник Управління планування і координації правових досліджень АПрН України. У 1995-2005 і 2008-2019 рр. — директор Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України (м. Харків), з 2019 р. — радник при дирекції цього Інституту. У 2012-2018 рр. був академіком-секретарем відділення кримінально-правових наук НАПрН України.
У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Кримінальна відповідальність за порушення правил при проведенні будівельних робіт», у 1993 р. — дисертацію «Основні проблеми охорони безпеки виробництва в кримінальному законодавстві України» на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. У 1995 р. присвоєно вчене звання професора, у 1996 р. обрано членом-кореспондентом Академії правових наук (АПрН) України, у 2004 р. — дійсним членом (академіком) цієї Академії.
Коло наукових інтересів: дослідження в галузі кримінального права з питань відповідальності за порушення правил охорони праці й безпеки робіт у промисловості, гірничому та будівельному виробництвах, а також з питань теорії кримінального закону та кримінально-правової політики, кримінальних правопорушень проти життя і здоров’я, інформаційної безпеки, економічних і службових кримінальних правопорушень, із питань кримінології, міжнародного кримінального права.
Автор (співавтор) понад 580 публікацій, у тому числі 27 монографій. Основні роботи викладені у двох збірках наукових праць: «Вибрані твори» (Харків, 2018), «Вибрані твори. Книга 2» (Харків, 2023).
Є одним із розробників Загальнодержавної освітньо-професійної програми вищої школи «Право» Міністерства освіти України (1994). З 1997 по 2005 р. і з 2008 по 2018 р. — головний редактор періодичного збірника наукових праць «Питання боротьби зі злочинністю»; член наукових рад і редакційних колегій провідних періодичних наукових видань України, в їх числі «Вісник Національної академії правових наук України», «Право України», «Вісник Асоціації кримінального права України». Із 1998 по 2003 рр. був заступником директора Харківського центру вивчення організованої злочинності спільно з Американським Університетом (м. Вашингтон).
Член робочої групи Кабінету Міністрів України з розробки проекту Кримінального кодексу України, який був прийнятий Верховною Радою України 05.04.2001 р. У 2012 р. був включений до складу Конституційної Асамблеї як спеціального допоміжного органу при Президентові України. З 2011 р. і дотепер — член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. З 1993 р. — дійсний член Академії інженерних наук України. Із 2011 р. — один із засновників і член громадської організації «Всеукраїнська асоціація кримінального права»; з 2014 р. є членом Міжнародної асоціації кримінального права. З 2019 р. — почесний директор Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України; з 2023 р. — почесний доктор Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права» НАПрН України. У 2022 р. присвоєно почесне звання «Заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого». Заслужений юрист України (1998), тричі лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002, 2011). Має нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2003). У 2006 р. у складі наукового колективу за підручники з кримінального права Указом Президента України була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки. У 2023 р. постановою президії НАПрН України нагороджено Золотою медаллю Національної академії правових наук України імені Василя Яковича Тація.
Нагороджений також: орденами «За заслуги» III ступеня (2003), II ступеня (2013); медаллю «Ветеран праці» (1992).