30 грудня 1922 р. — 25 жовтня 2001 р.
Народився у м. Умань Черкаської області. У 1940 р. закінчив середню школу у Харкові.
У 1941-1945 рр. працював на евакуйованому Харківському заводі ФЕД. Із 1945 по 1948 рр. — студент Харківського юридичного інституту (ХЮІ), який закінчив з відзнакою. У 1948-1951 рр. — аспірант, у 1951-1955 рр. — викладач кафедри кримінального процесу ХЮІ. Із 1955 по 1960 рр. — завідувач циклу кримінального права і процесу Всесоюзних курсів перепідготовки прокурорських працівників прокуратури СРСР. Одночасно працював на кафедрі кримінального права і процесу ХЮІ. У 1960-1963 рр. — асистент кафедри кримінального права і процесу. У 1963 р. затверджений у вченому званні доцента цієї кафедри. У 1969 р. М.І. Бажанову присвоєне вчене звання професора, у 1990 р. — почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. У 1993 р. М.І. Бажанов був обраний дійсним членом (академіком) Академії правових наук України.
Схильність до наукової діяльності М.І. Бажанов проявляв ще у студентські роки, підготувавши декілька наукових доповідей, що стало основою для рекомендації його до аспірантури.
У 1951 р. під керівництвом проф. М.М. Гродзинського захистив кандидатську дисертацію «Изменение обвинения в советском уголовном процессе»; пізніше дана праця у вигляді монографії була також видана німецькою й китайською мовами. Докторську дисертацію за темою «Законность и обоснованность судебных актов в советском уголовном процессе» М. Бажанов захистив у 1967 р., вона стала першою фундаментальною роботою в цій галузі та стала вагомим внеском у теорію та практику кримінально-процесуального права.
Активно працюючи у науці кримінального процесу, вчений глибоко вивчав проблеми кримінального права. Уже у середині 1950-х рр. ним опубліковані перші праці з кримінального права, у яких розглядалися питання кримінальної відповідальності за крадіжку, розбій та хуліганство. Особливо плідно працював М. Бажанов над проблемами кримінального права з кінця 1960-х та усі наступні роки свого життя. У цей період він неодноразово виконував обов’язки завідувача кафедри кримінального права, велику увагу приділяв розвитку Харківської школи кримінального права і підготовці науково-педагогічних працівників. За його участі підготовлено 8 докторів наук і понад 50 кандидатів наук. Доктори наук, професори В.П. Тихий та Ю.В. Баулін, підготовлені під його науковим керівництвом, згодом стали суддями Конституційного Суду України.
Досліджував принципи кримінального права, феномен наступності у кримінально-правовій науці та практиці, постійно цікавився історією розвитку кримінально-правової науки, був одним із авторів нарису історії кафедри кримінального права ХЮІ, згодом Національної юридичної академії України, досліджував вихідні концепції основних наукових шкіл у кримінальному праві, займався науковою біографістикою, вивчав підстави кримінальної відповідальності, аналізував склад злочину та його функції, займався розробкою, проблем множинності злочинів, вирішував найскладніші загальні питання кваліфікації злочинів.
Неоціненний внесок М.І. Бажанова у розвиток вчення про покарання, вивчення принципів і загальних засад його призначення. Істотно збагатили вітчизняну юридичну науку його роботи, присвячені проблемам кримінально-правової охорони особистості від злочинних посягань.
У сфері наукових інтересів вченого також були проблеми відповідальності за злочини проти власності, правосуддя, порядку управління.
Був блискучим лектором і педагогом. У низці підручників, конспектів лекцій і навчально-методичних посібників з кримінального права та процесу він був редактором і співавтором. Так, він є одним із лауреатів Державної премії в галузі науки та техніки за підготовку підручників «Кримінальне право України. Загальна частина» та «Кримінальне право України. Особлива частина» (2001).
Був членом робочої та редакційної групи Кабінету Міністрів України з підготовки проекту Кримінального кодексу України 2001 р., а також незмінним членом Науково-консультативної ради Верховного Суду України. Підготовлені за його редакцією й участю науково-практичні коментарі до кримінального законодавства користувалися незмінною прихильністю практикуючих юристів.
Опублікував понад 170 наукових робіт. Основні з них: «Изменение обвинения в советском уголовном процессе» (1954); «Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовному судопроизводстве» (1967); «Назначение наказания по советскому уголовному праву» (1980); «Преступления против личности в УК УССР и судебной практике» (в соавторстве, 1981); «Уголовное право УССР на современном этапе. Части Общая и Особенная» (в соавторстве, 1985); «Личность — под охраной уголовного закона» (в соавторстве, 1996); «Множественность преступлений по уголовному праву Украины» (2000).