Відеоматеріали Центру дослідження верховенства права і релігії

1 березня 2018 року за ініціативи Центру дослідження верховенства права і релігії НЮУ кандидат юридичних наук, керівник магістерської програми Світлани Хилюк прочитала лекцію «Скнілівська справа у контексті верховенства права та юридичної етики». На прикладі кримінальних справ, які розглядалися у зв’язку з авіакатастрофою на Скнилівському аеродромі 27 липня 2002 року, адвокат потерпілих Світлана Хилюк розповідала про питання доступу до правосуддя, рівності учасників процесу, публічності судового розгляду, незалежності військових судів, а також про етичні дилеми у відносинах адвоката з клієнтами та виклики, які стоять перед суддями у подібних справах.

Релігія і кримінальне право Нова редакція статті 121 Кримінального кодексу України «Умисне тяжке тілесне ушкодження» (набуде чинності 11.01.2019 р.) передбачає відповідальність за «каліцтво статевих органів». Чи означає таке формулювання, зокрема, кримінальну відповідальність не лише за проведення жіночого, але і чоловічого обрізання – релігійної практики, якої дотримуються мусульмани й іудеї? Про це розповідають директор Центру дослідження верховенства права і релігії НЮУ Дмитро Вовк і доцент кафедри кримінального права НЮУ Олена Харитонова. Дмитро Вовк розглядає проблему криміналізації чоловічого і жіночого обрізання з точки зору релігійної свободи і меж втручання держави в неї. Олена Харитонова говорить про цю проблему в контексті гендерного підходу і кримінального права.

В останньому відео «Верховенство права і кримінальне право» Юрій Баулін і Юрій Пономаренко обговорюють: (1) співвідношення виправних робіт і подібних покарань із забороною примусової праці у статті 4 Європейського конвенції з прав людини і (2) можливість правомірного завдання смерті у стані крайньої необхідності в аспекті права на життя. Перегляд відео (20 хвилин) дозволяє дізнатися: — чому Юрій Пономаренко вважає, що Конституція України краща за Конвенцію у питаннях кримінальних покарань, пов’язаних з примусовою працею; — як, на думку Юрія Бауліна, слід було б тлумачити положення про крайню необхідність в аспекті статті 2 Європейського конвенції з прав людини і чому слід переосмислити відповідні положення Кримінального кодексу України; — чому покарання, пов’язані з працею, ефективні; — чи можна уявити стан крайньої необхідності, що підпадає під частину 2 статті 2 Європейської конвенції (позбавлення життя, що не порушує права на життя); — чому проблему вагонетки (trolley problem) моральні філософи і криміналісти вирішують по-різному; — і навіть як гасити пожежі методом зустрічного гасіння, що Юрій Пономаренко не лише описує, але і безпосередньо демонструє.

Кандидат юридичних наук, науковий консультант судді Конституційного Суду України Олександр Євсєєв говорить про «Верховенство права проти / заради транзитивного правосуддя», торкаючись таких питань: — Як слід перекладати transitional justice і в чому його суть? — Чи конфліктує доктрина transitional justice з верховенством права? — Конституційно-правові аспекти очищення влади (люстрації) — Конституція і політика історичної пам’яті — Іноземці у Конституційному Суді та в інших національних судах.

11 травня 2018 року у Центрі дослідження верховенства права і релігії відбувся семінар к.ю.н., доцента Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Алли Федорової за темою “Захист соціальних прав: європейські стандарти і Україна”. Основна частина презентації Алли Федорової, яку можна переглянути на цьому відео, була приділена практиці Європейського суду з прав людини у сфері захисту соціальних прав. Доповідачка показала, що питання соціальних прав виникали у справах, які стосувалися статей 2, 6, 8, 14 ЄКПЛ і статі 1 Першого протоколу до Конвенції (переважна більшість справ). Серед важливих прецедентів було згадано “Міллер проти Австрії”, “Гайгузас проти Австрії”, “Стек та інші проти Сполученого Королівства”, “Апосталакіс проти Греції”, “Пічкур проти України”, «Січопек та інші проти Польщі», “К’ятрян Асмудсен проти Ісландії” та ін. У цих справах ЄСПЛ розглядав питання зменшення, скасування і припинення соціальних виплат, зокрема, і в умовах реформування чи фінансової кризи, меж і критеріїв такого скасування чи зменшення, особливостей захисту права на пенсійні виплати, встановлення додаткових умов для отримання пенсії і загалом меж розсуду держави щодо забезпечення соціальних прав.

Чи справді зараз у міжнародному праві триває ера прав людини? Якщо так, чи це «кінець історії» міжнародного права? Які небезпеки супроводжують процес розширення фундаментальних прав? І за яких умов міжнародні інструменти їх захисту є ефективними? Президент Європейського комітету проти катувань, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тарас Шевченка Микола Гнатовський розмірковує про роль прав людини у сучасному міжнародному праві.

Верховенство права — один з найбільш ємних і часто вживаних політико-правових концептів. Під ним, як правило, розуміється певний нормативний стандарт, якому мають відповідати правові системи із тим, аби бути спроможними належним чином виконувати свої функції. Змістовні характеристики цього стандарту можуть варіюватися залежно від займаної теоретичної позиції, однак його суть лишається незмінною: верховенство права передбачає спроможність правової системи встановлювати правила поведінки, які є рівнозастосовними, розумними і такими, що не принижують людську гідність. Верховенство права, утім, найчастіше розуміється як типово внутрішньодержавна річ, пов’язана з конституціоналізмом, правами людини й обмеженням уряду. Однак чи є сенс говорити, що верховенство права не обмежується лише державними правовими системами і є нормативним ідеалом, який є логічним вектором еволюції будь-яких правопорядків, у тому числі, міжнародного? Відповіді на це питання присвячена ця міні-лекція від докторанта Університету Гронінгена (Нідерланди), к.ю.н. Костянтина Горобця.