Наглядова рада Університету

До призначення на посаду судді Верховного Суду Віталій Зуєв тривалий час працював у системі юридичної освіти та науки. У 2010–2013 роках у наукових виданнях він був доцентом і завідувачем кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України. Його наукові дослідження охоплювали питання цивільного, господарського, екологічного та природоресурсного права, зокрема проблематику правового регулювання поводження з відходами, захисту екологічних прав громадян та державно-приватного партнерства в екологічній сфері.

7 травня 2019 року Указом Президента України № 195/2019 Віталія Зуєва призначено суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Відтоді його професійна діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя у сфері господарського судочинства на найвищому судовому рівні.

У Касаційному господарському суді Віталій Зуєв бере участь у розгляді справ та роботі судових органів. Зокрема, за рішенням зборів суддів КГС ВС від 2026 року його обрано до складу об’єднаної палати Касаційного господарського суду строком на три роки, відповідні повноваження розпочалися 10 лютого 2026 року.

Окремим напрямом його професійної діяльності є участь у розвитку судової системи та суддівського самоврядування. У березні 2026 року за результатами роботи ХХ чергового з’їзду суддів України Віталія Зуєва обрано членом Ради суддів України від Верховного Суду. Разом із ним Верховний Суд у новому складі Ради представляють судді Ірина Литвиненко, Віктор Остапук та Володимир Соколов.

Станом на 2026 рік Віталій Зуєв продовжує здійснювати правосуддя як суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та працювати у складі Ради суддів України. Його діяльність поєднує суддівську практику, наукову та викладацьку роботу, а також участь у професійному самоврядуванні суддівського корпусу.

Армен Бегунц здобув вищу юридичну освіту в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, яку закінчив у 1999 році за спеціальністю «Правознавство». У 2024 році в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна захистив дисертацію на тему «Імунітети в кримінальному праві України» та здобув ступінь доктора філософії за спеціальністю 081 «Право».

Армен Бегунц бере активну участь у професійних і науково-практичних заходах, присвячених розвитку адміністративної юстиції та актуальним питанням правозастосування. У травні 2026 року він був модератором і спікером міжнародного форуму адвокатів «KHARKIV UNBREAKABLE 2026», де, зокрема, обговорювалося питання оскарження рішень органів адвокатського самоврядування в порядку адміністративного судочинства.

Важливим напрямом його професійної діяльності є розвиток співпраці між судовою системою та юридичною освітою. 9 січня 2024 року як голова Другого апеляційного адміністративного суду Армен Бегунц підписав Меморандум про співробітництво з ректором Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Анатолієм Гетьманом. Документ передбачає взаємодію у сфері правничої освіти, науки та судочинства, зокрема проведення освітніх і науково-практичних заходів, круглих столів, конференцій та вебінарів.

У червні 2026 року Армена Бегунца переобрано головою Другого апеляційного адміністративного суду строком на три роки. Нині він продовжує здійснювати правосуддя та очолювати суд.

Наталія Новікова здійснює правосуддя у Господарському суді Харківської області, де має значний досвід розгляду господарських спорів. У листопаді 2023 року її було обрано головою Господарського суду Харківської області. 30 вересня 2026 року за результатами таємного голосування суддів вона переобрана на цю посаду на новий трирічний строк — з 16 листопада 2026 року. У своїй діяльності приділяє увагу забезпеченню належної роботи суду та здійсненню правосуддя в умовах воєнного стану.

Поряд із суддівською діяльністю Наталія Новікова займається науковою роботою. У 2018 році вона захистила дисертацію на тему «Показання свідків у цивільному процесі» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 — цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Дисертаційну роботу було виконано в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України. Наукові напрацювання Наталії Новікової стосуються актуальних питань доказування та судового розгляду цивільних і господарських спорів.

Вона бере активну участь у професійних та науково-практичних заходах, присвячених актуальним питанням судочинства. Зокрема, у березні 2024 року на базі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого виступила з доповіддю щодо актуальних судових позицій стосовно відшкодування російською федерацією збитків, завданих воєнною агресією, та їх значення для формування судової практики.

Важливе місце у професійній діяльності Наталії Новікової посідає розвиток господарського судочинства Харківщини. Попри складні безпекові умови, Господарський суд Харківської області продовжує забезпечувати здійснення правосуддя та розгляд господарських спорів.

У 2014 році Анна Бондаренко закінчила Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, навчаючись на факультеті педагогіки, психології та мистецтв. Її рання професійна діяльність була пов’язана з музикою: у 2009–2011 роках вона була солісткою камерного оркестру Кіровоградської обласної філармонії та лауреаткою музичних конкурсів. Паралельно розвивала підприємницькі проєкти, зокрема у 2012–2017 роках працювала над брендом дизайнерського одягу Palson Kifot. 

Важливим етапом її професійного розвитку став перехід до цифрових технологій та сфери охорони здоров’я. У 2020–2021 роках Бондаренко очолювала міжнародний консорціум eHealth, зосереджуючись на цифровізації охорони здоров’я, розвитку технологічних рішень та питаннях захисту медичної інформації. У 2021 році вона разом із Денисом Цвайгом заснувала DeHealth – технологічна компанія у сфері децентралізованого зберігання, управління та аналізу медичних даних із використанням штучного інтелекту та блокчейн-технологій. 

DeHealth стала одним із помітних українських стартапів у сфері digital health. У 2023 році компанія була представлена на міжнародних технологічних заходах, зокрема 4YFN та Mobile World Congress у Барселоні, а сама Анна Бондаренко брала участь у міжнародних дискусіях щодо цифрової медицини, кібербезпеки та захисту персональних даних. 

У 2023 році вона стала учасницею програми Select Global Women in Tech у Вашингтоні, орієнтованої на жінок-засновниць та керівниць технологічного сектору.

Серед сучасних напрямів її діяльності також зазначається Energy Nation — ініціатива, спрямована на питання економічного розвитку України, енергетичної незалежності, розвитку інфраструктури та інвестиційних проєктів у сферах AI, енергетики та цифрової економіки. 

Професійний шлях Анни Бондаренко поєднує музичне мистецтво, підприємництво, міжнародну діяльність та технологічні інновації. Її професійні інтереси охоплюють цифрову охорону здоров’я, медичні дані, штучний інтелект, кібербезпеку, розвиток технологічного підприємництва та нові моделі інфраструктурного розвитку.

Народився 25 лютого 1977 року в селі Печанівка на Житомирщині. У 1999 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». У 2004 році здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» у Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу.

Професійну діяльність розпочав у 1999 році в органах прокуратури, працюючи старшим слідчим прокуратури міста Житомира. У 2000–2004 роках працював у Національному університеті «Острозька академія», де займався викладацькою діяльністю та обіймав посаду заступника декана правничого факультету. У 2004–2006 роках був головою правління Хмельницької регіональної правозахисної громадської організації «Народна довіра», секретарем Нетішинської міської ради та керівником апарату Хмельницької обласної державної адміністрації.

У 2006–2007 роках Олександр Буханевич очолював Хмельницьку обласну державну адміністрацію. На цю посаду його призначено у віці 29 років, що зробило його одним із наймолодших керівників області в Україні на той час. У травні–листопаді 2007 року він був членом Ради національної безпеки і оборони України.

У 2008–2010 роках Буханевич працював першим заступником голови Державної податкової адміністрації України. У 2010–2012 роках продовжив науково-педагогічну діяльність як професор кафедри господарсько-правових дисциплін Національного університету державної податкової служби України. У 2013–2014 роках очолював секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 

Важливе місце у професійній діяльності Олександра Буханевича посідає наука. У 2009 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему адміністративно-правового забезпечення житлово-комунального господарства в Україні. У 2016 році здобув ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Теоретико-правові та праксеологічні засади надання адміністративних послуг в Україні». У 2010 році йому присвоєно вчене звання доцента, а у 2019 році — професора. 

Із 2016 року його професійна діяльність була тісно пов’язана з Хмельницьким університетом управління та права імені Леоніда Юзькова, де він працював професором, а згодом очолив кафедру конституційного, адміністративного та фінансового права. Паралельно з 2018 року він очолює навчально-наукову лабораторію дослідження проблем публічного адміністрування та децентралізації влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України.

У 2020 році Олександра Буханевича було обрано членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. Нині він входить до складу президії НАПрН України, а з вересня 2025 року виконує обов’язки академіка-секретаря відділення державно-правових наук і міжнародного права Академії.

Новий етап його професійної діяльності пов’язаний із Міністерством юстиції України, де Олександр Буханевич обіймає посаду державного секретаря. Водночас він продовжує наукову діяльність і бере участь у розвитку української правничої науки та системи публічного управління.

Професійний шлях Олександра Буханевича охоплює юридичну освіту, прокуратуру, державне управління, податкову службу, суддівське врядування, науково-педагогічну діяльність та роботу у сфері правової політики держави.

У 1995 році Михайло Ісаков закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, а у 1998 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Упродовж професійної кар’єри поєднував адвокатську практику з науковою та викладацькою роботою. У 1999–2012 роках очолював Харківську міську колегію адвокатів. У 2006 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України», а того ж року він здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2014 році захистив докторську дисертацію та здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. 

Значну частину професійної діяльності Михайла Ісакова становила робота в органах адвокатського самоврядування. У 2006–2012 роках він був членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, а також Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області. У 2006–2011 роках входив до складу Правління Всеукраїнської громадської організації «Асоціація адвокатів України». 

Паралельно з адвокатською практикою Ісаков розвивав науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював доцентом і професором закладів вищої освіти, зокрема Донецького університету економіки та права та Донецького юридичного інституту МВС України. Його наукові дослідження охоплюють питання адміністративного права, державного контролю, організації діяльності органів публічної влади та правового регулювання суспільних відносин. Його докторська дисертація, захищена у 2014 році, була присвячена адміністративно-правовим засадам державного контролю у сфері підприємницької діяльності. 

У 2018 році Михайло Ісаков увійшов до складу Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Наступного року його було призначено членом Вищої ради правосуддя. Він увійшов до складу Другої дисциплінарної палати ВРП, однак уже 2 липня 2019 року був звільнений з посади за власним бажанням. 

Водночас у 2019 році Ісаков увійшов до складу робочої групи з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи створеної Указом Президента України. 

Окремим напрямом діяльності Михайла Ісакова є підготовка молодих правників та адвокатів. Він є співавтором «Енциклопедичного довідника майбутнього адвоката» — видання, підготовленого авторським колективом відомих українських адвокатів і правників. 

Із 2019 року Михайло Ісаков очолює Наглядову раду юридичної фірми «Глобус», продовжуючи при цьому адвокатську та наукову діяльність. 

Професійний шлях Михайла Ісакова поєднує понад три десятиліття адвокатської практики, участь в органах адвокатського самоврядування, науково-педагогічну діяльність, роботу в органах суддівського врядування та участь у підготовці законодавчих змін у сфері правосуддя. Нині він продовжує професійну діяльність як адвокат, науковець і голова Наглядової ради юридичної фірми «Глобус».

Науковий напрям професійної діяльності Олексія Крестьянінова сформувався у сфері адміністративного та митного права. У 2002 році в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове регулювання митних режимів». Дослідження було присвячене проблемам правового регулювання митних режимів, аналізу адміністративного та митного законодавства, а також співвідношенню адміністративно-правових і митних режимів.

Подальша професійна діяльність Олексія Крестьянінова була пов’язана із системою господарського правосуддя Харківщини та брав участь у професійному навчанні суддів у межах заходів Національної школи суддів України виступав із питань розгляду господарськими судами корпоративних спорів.

З 2014 року Олексій Крестьянінов обіймав адміністративну посаду заступника голови Харківського апеляційного господарського суду. У зв’язку із судовою реформою Харківський апеляційний господарський суд припинив роботу, а його функції перебрав Східний апеляційний господарський суд. Олексій Крестьянінов продовжив здійснювати правосуддя в новоутвореному суді. У 2020 році він обіймав посаду заступника голови Східного апеляційного господарського суду.

У 2024 році обрано головою Східного апеляційного господарського суду. Нині він очолює Східний апеляційний господарський суд і продовжує здійснювати правосуддя та брати участь у розвитку господарського судочинства в Україні. Зокрема, був залучений до роботи підгрупи з питань реформування господарського процесуального законодавства при Вищій раді правосуддя. 

Таким чином, професійний шлях Олексія Крестьянінова поєднує наукову діяльність у галузі адміністративного та митного права, багаторічну суддівську практику у сфері господарського судочинства, участь у професійній підготовці суддів та організаційну роботу в судовій системі.

У 2005 році Валентин Мельник закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». Того ж року отримав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. У лютому 2010 року став керуючим партнером адвокатського об’єднання «Мельник і Квашин» у Харкові, яке згодом змінило назву на «Мельник і партнери». 

Важливим напрямом професійного розвитку Валентина Мельника стала наукова діяльність. У 2018 році він захистив дисертацію на тему «Правові засади вирішення трудових спорів у судовому порядку» за спеціальністю 12.00.05 — трудове право; право соціального забезпечення та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. На основі дисертаційного дослідження у 2018 році також була видана монографія з аналогічною назвою. 

Наукові інтереси охоплюють проблематику трудових спорів, судового захисту трудових прав, правового регулювання трудових відносин та механізмів захисту прав їхніх учасників. Він є автором низки наукових публікацій, присвячених, зокрема, поняттю трудового спору, історії судового захисту трудових прав та способам захисту прав працівників. 

З вересня 2015 року до 2022 року Валентин Мельник працював доцентом кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ. Із лютого 2023 року він працює на кафедрі права гуманітарно-правового факультету Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», де нині має статус професора кафедри.

Паралельно з науково-педагогічною та адвокатською діяльністю Валентин Мельник бере участь у розвитку юридичної освіти та правопросвітницькій роботі. 

Таким чином, професійний шлях Валентина Володимировича Мельника поєднує понад два десятиліття юридичної та адвокатської практики з науково-педагогічною діяльністю. Його професійні інтереси зосереджені передусім на трудовому праві, судовому захисті трудових прав, правовому забезпеченні господарської діяльності та підготовці фахівців у галузі права. Нині він продовжує адвокатську, наукову та викладацьку діяльність у Харкові.

Олег Прудівус має дві вищі освіти. У 1989 році він закінчив історичний факультет Запорізького державного університету, а у 1996 році — Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». Того ж року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та до 2007 року працював адвокатом. 

Паралельно з адвокатською практикою Прудівус займався викладацькою та науковою діяльністю. У 2004–2007 роках працював доцентом кафедри цивільно-правових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС України. Має науковий ступінь кандидата юридичних наук та вчене звання доцента. 

У червні 2007 року Олега Прудівуса було призначено суддею Запорізького окружного адміністративного суду строком на п’ять років. У травні 2012 року його обрано суддею цього суду безстроково. У вересні 2007 року він уперше очолив Запорізький окружний адміністративний суд, а надалі неодноразово обирався на адміністративну посаду голови суду. 

Важливим напрямом його професійної діяльності була також участь у науково-консультативній роботі. У 2013–2017 роках Прудівус був членом Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України. Він також брав участь у роботі професійних організацій, зокрема є членом Національної асоціації адвокатів України та Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів. 

У грудні 2018 року XVI позачерговий з’їзд суддів України обрав Олега Прудівуса членом Вищої ради правосуддя. Він увійшов до складу Другої дисциплінарної палати ВРП та брав участь у роботі Ради, зокрема у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері судоустрою та забезпечення незалежності суддів. Офіційні документи ВРП підтверджують його роботу у складі Другої дисциплінарної палати та участь у відповідних робочих групах.

У 2022 році Олег Прудівус припинив повноваження члена Вищої ради правосуддя та повернувся до здійснення правосуддя в Запорізькому окружному адміністративному суді. У деклараціях за 2024 і 2025 роки він зазначений саме як суддя Запорізького окружного адміністративного суду, голова суду. 

11 квітня 2025 року зборами суддів Запорізького окружного адміністративного суду Олега Прудівуса було обрано головою суду. Таким чином, станом на 2026 рік його професійна діяльність пов’язана насамперед із здійсненням адміністративного судочинства та організацією роботи Запорізького окружного адміністративного суду. 

Професійний шлях Олега Прудівуса поєднує адвокатську практику, викладацьку та наукову діяльність, здійснення адміністративного судочинства, судове адміністрування та роботу у Вищій раді правосуддя. За час професійної діяльності він сформував значний досвід у сфері адміністративного права і судоустрою та продовжує працювати суддею і головою Запорізького окружного адміністративного суду.

Народився 12 січня 1976 року в селищі Андріївка Балаклійського району Харківської області. Має три вищі освіти. У 2004 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. Згодом отримав освіту за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, а у 2013 році — за спеціальністю «Державне управління» в Національній академії державного управління при Президентові України. У відкритих джерелах також зазначено, що Русецький має науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Професійну діяльність розпочав у юридичній сфері. У різні роки працював юрисконсультом і фінансовим директором у приватних компаніях, зокрема ТОВ «Віта-Трейд» та ТОВ «Р-Стіл». У 2013 році обіймав посаду виконувача обов’язків директора державного підприємства «Вуглесинтезгаз України», що входило до структури НАК «Нафтогаз України». Після цього працював комерційним директором, а згодом юристом ТОВ «Юридична компанія “ФАС-ЮСТ”». 

Паралельно із професійною діяльністю Русецький був залучений до парламентської та громадської роботи. У 2012 році він став помічником народного депутата України Дмитра Шенцева, а згодом — народного депутата Ігоря Котвіцького. У 2010–2015 роках був депутатом Балаклійської районної ради VI скликання. У 2015 році його обрали депутатом Харківської обласної ради VII скликання. У цьому скликанні він очолював постійну комісію з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю. Працював головним науковим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса 

У 2020 році Анатолій Русецький був переобраний депутатом Харківської обласної ради VIII скликання. У нинішньому складі Харківської обласної ради є членом постійної комісії з питань інформаційної політики, зв’язків із громадськістю та цифрової трансформації. 

Значну увагу у своїй діяльності Анатолій Русецький приділяє науковій та громадській роботі. Він є автором і співавтором наукових праць у галузі права, а його дисертаційне дослідження було присвячене адміністративно-правовому забезпеченню взаємодії та координації діяльності правоохоронних органів на регіональному рівні. Також Анатолій Русецький був засновником Харківського обласного благодійного фонду «Даруй добро». 

За професійну та громадську діяльність Анатолій Русецький відзначений низкою державних і відомчих нагород. Зокрема, у 2017 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України» Указом Президента України № 10/2017. Раніше він був нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України», а також низкою відомчих і регіональних відзнак. 

Таким чином, професійний шлях Анатолія Русецького поєднує юридичну та наукову діяльність, державне управління, роботу у сфері судової експертизи, місцеве самоврядування та громадську діяльність. Багаторічна робота в Харківській обласній раді зробила його одним із помітних представників регіонального самоврядування Харківщини.

Юрій Федоренко народився 26 квітня 1991 року. Його військова служба розпочалася у 2009 році в Національній гвардії України. До 2015 року він проходив військову службу за контрактом у роті спеціального призначення, де обіймав посаду старшого інструктора з рукопашного бою. У 2014–2015 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України, де був поранений. Після звільнення зі служби продовжив професійну та громадську діяльність. 

Важливе місце в його професійному становленні посідає юридична та управлінська освіта. У 2017 році він із відзнакою закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», у 2021 році здобув освіту за напрямом «Публічне управління та адміністрування», а у 2025 році завершив навчання в магістратурі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, здобувши ступінь магістра міжнародного права. 

Після завершення військової служби Юрій Федоренко займався підприємницькою та громадською діяльністю. Із 2016 року він працює як приватний підприємець, а з 2017 року очолює громадську організацію «ТВЕРДИНЯ». Також брав участь у правозахисній та журналістській діяльності. З вересня 2019 року є позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. 

У 2020 році Юрій Федоренко був обраний депутатом Київської міської ради IX скликання. У Київраді він працює секретарем постійної комісії з питань архітектури, містопланування та земельних відносин. 

Із початком повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Юрій Федоренко повернувся до військової служби. Він очолив 4-ту роту 128-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони та брав участь в обороні Києва, а згодом — у бойових діях на Харківщині та Донеччині. Саме в цей період підрозділ почав активно використовувати безпілотні літальні апарати для аеророзвідки та коригування артилерійського вогню. 

У січні 2023 року підрозділ під командуванням Федоренка став однією з рот ударних безпілотних авіаційних комплексів у складі 92-ї окремої штурмової бригади. У 2024 році роту розширили до батальйону, у січні 2025 року — до 429-го окремого полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС», а в січні 2026 року полк було переформатовано в 429-ту окрему бригаду безпілотних систем «АХІЛЛЕС» у складі Сил безпілотних систем Збройних Сил України. Юрій Федоренко очолив бригаду та продовжує нею командувати. 

26 січня 2026 року Президент України Володимир Зеленський Указом № 76/2026 присвоїв майору Юрію Федоренку звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і самовіддане служіння Українському народові. 

У червні 2026 року Київська міська рада присвоїла Юрію Федоренку звання «Почесний громадянин міста Києва». 

Таким чином, професійний і життєвий шлях Юрія Федоренка поєднує військову службу, юридичну освіту, правозахисну та громадську діяльність, місцеве самоврядування і сучасне військове командування. Особливе місце в його діяльності посідає розвиток та системне застосування безпілотних технологій у бойових діях, що стало основою формування підрозділу «АХІЛЛЕС» від окремої роти до бригади безпілотних систем.