Цвік Марко Веніамінович
21 червня 1924 р. — 20 серпня 2011 р.
Професор кафедри теорії держави і права
Народився у м. Гадяч Полтавської області.
Після закінчення Харківського юридичного інституту (1948) та аспірантури (1951) працював на посадах асистента, доцента, завідувача кафедри теорії держави і права. Захистив кандидатську дисертацію «Радянський закон» (1953), докторську дисертацію «Теорія соціалістичної демократії» (1986). У 1988 р. присвоєно вчене звання професора.
Досліджував теоретичні проблеми правоутворення, демократії, розбудови незалежної української держави, поділу влад, праворозуміння.
Був членом робочої групи та експертом Конституційної комісії, брав участь у розробці проекту діючої Конституції України, ряду законопроектів, проводив консультативну роботу для державних органів. Був членом (академіком) Національної академії правових наук України (1993), членом Президії Національної академії правових наук України, академіком-секретарем відділення теорії та історії держави і права. З 1993 р. — перший заступник головного редактора журналу «Вісник Національної академії правових наук України».
Підготував 16 кандидатів і 4 докторів юридичних наук.
Учасник Другої Світової війни (1942 — 1943). Був демобілізований у зв’язку з інвалідністю.
Автор понад 180 друкованих робіт, включаючи монографії, статті, підручники, коментарі до Конституції України. Серед них: «Про підзаконність Указу Президії Верховної Ради СРСР» 1956); «Закони створює народ» (1960); «Політичні погляди Макіавеллі» (1961); «Форми держави» (1965); «Ради — органи, що працюють» (1966); «Конституційні основи радянської демократії» (у співавт., 1972); «Навчання демократії» (у співавт., 1979); «Теорія соціалістичної демократії (1986); цикл праць з проблем праворозуміння (2000-2011); «Загальна теорія держави і права» (у співавт., 2002, 2009); «Науково-практичний коментар до Конституції України» (у співавт., 2003, 2009); «Конституційне право України» (1995); «Конституційне право зарубіжних країн» (у співавт., 2003); «Про сучасне праворозуміння» (2001); «Правова система України: стан та перспективи» (у співавт., 2008); «Теорія держави і права» (у співавт., 2014).
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2003), почесним знаком «Відмінник освіти України» (2001) та сімома медалями. Присвоєні почесні звання «Заслужений діяч науки і техніки» (1995), «Заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (2009). Переможець і лауреат конкурсів Союзу юристів України за видавничу діяльність (1995); за досягнення в педагогічній роботі (2002).
Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого в номінаціях «За видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства» (2003), «За видатні заслуги в галузі підготовки юридичних кадрів» (2010). Нагороджений Почесною відзнакою «Орден Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» III ступеня (2010).