Сташис Володимир Володимирович
10 липня 1925 р. — 2 листопада 2011 р.
Професор кафедри кримінального права
Народився у м. Суми.
З січня 1943 р. воював на фронтах Другої світової війни, отримав звання молодшого лейтенанта, був тричі поранений (у тому числі один раз — тяжко) і в серпні 1945 р. демобілізований як інвалід війни II групи.
У 1946-1950 рр. навчався в Харківському юридичному інституті, після закінчення з відзнакою якого навчався там же в аспірантурі. У цей період неодноразово виконував обов’язки народного судді. У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію, тема якої «Боротьба зі спекуляцією за радянським кримінальним правом».
У 1962 р. присвоєно вчене звання доцента, у червні 1973 р. — вчене звання професора. Працював асистентом (1953-1955), старшим викладачем (1955-1956), завідувачем кафедри кримінального права і процесу (1956-1964) і кримінального права (1964-1991), професором кафедри кримінального права (1991-2011). Із березня 1964 р. — проректор, а згодом перший проректор Харківського юридичного інституту. І на цій посаді працював до 2010 р. У 2010-2011 рр. — радник ректора Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Був одним з ініціаторів створення і співзасновників Національної академії правових наук України, з 1993 р. був її академіком. Як член Президії НАПрН України та академік-секретар відділення кримінально-правових наук брав безпосередню участь у координації наукових досліджень з усіх правових проблем України. Був одним із засновників Інституту вивчення проблем злочинності (тепер — НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України).
Зробив визначний внесок у розвиток юридичної освіти і науки, брав активну участь у науково-методологічній, педагогічній та організаційній діяльності. Був організатором процесу підготовки юристів на загальнодержавному рівні. Понад 20 років очолював Науково-методологічну комісію з правознавства при МОН України, керував розробкою державних стандартів підготовки кваліфікованих юристів. Очолював фахову раду та Експертну раду з права при Державній акредитаційній комісії України, значну увагу приділяв створенню нових юридичних ЗВО і факультетів в Україні, їх ліцензуванню та акредитації. Був науковим керівником по 29 кандидатських дисертаціях та науковим консультантом по 9 докторських дисертаціях.
Брав активну участь у розробці проекту КК УРСР 1960 р. та проекту КК України 2001 р., багатьох інших законів та постанов Пленуму Верховного Суду України.
Мав державні нагороди: звання Герой України з врученням ордена Держави, орден князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня, орден «За заслуги» І, II, III ступенів (повний кавалер), орден Богдана Хмельницького III ступеня та ін. Мав державні нагороди СРСР: ордени Леніна, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ст. (двічі), «Знак Пошани» (двічі). Був нагороджений багатьма українськими, радянськими та іноземними медалями. Мав численні відомчі, регіональні, конфесійні та інші нагороди.
Мав звання заслуженого професора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, заслуженого працівника вищої школи України, Заслуженого діяча науки і техніки України, класний чин державного радника юстиції 1-го класу. Ім’я В.В. Сташиса присвоєно НДІ вивчення проблем злочинності НАПрН України (м. Харків) та Інституту права Класичного приватного університету (м. Запоріжжя).
Був одним із авторів проектів Кримінального кодексу УРСР 1960 р. і одним провідних авторів Кримінального кодексу України 2001 р.
Багато уваги приділяв найважливішим питанням кримінального законодавства і кримінально-правової науки, зокрема, він обґрунтував, що найважливішим із принципів кримінального права є принцип винної та особистої відповідальності. Саме такі підходи вченого створили теоретичне підґрунтя для законодавчого закріплення і забезпечення принципу законності, індивідуалізації відповідальності та покарання у кримінальному судочинстві, звуження меж кримінально-правової репресії, обмеження судового розсуду, гуманізації покарання. Автор багатьох інших новацій у науці кримінального права (ним розроблені фундаментальні засади кримінальної відповідальності та покарання, понятійного апарату та законодавчої техніки, що використовується у кримінальному законодавстві; наведені ґрунтовні аргументи на користь скасування смертної кари і доцільність включення до системи покарань такого його нового виду, як довічне позбавлення волі; закладені методологічні підвалини дослідження злочинів проти особи, власності, громадської безпеки, у сферах управління та господарської діяльності та розроблені власні концепції вчення щодо них тощо). Ним та його учнями створена авторитетна в Україні та за її межами харківська школа кримінального права.
Протягом понад 20 років Урядом України призначався представником України в Міжнародному третейському суді (м. Гаага).
Був автором (співавтором) понад 2S0 наукових праць, з яких 7 монографій, 8 науково-практичних коментарів, 14 підручників і 8 навчальних посібників із питань Загальної та Особливої частин кримінального права. Основні роботи: Сташис В.В., Бажанов М.И. «Изучение и применение нового уголовного законодательства» (Методические указания). Харьков : Юрид. ин-т, 1967. 55 с.; Бажанов М.И., Сташис В.В. «Новое в уголовном законодательстве». Москва: Юрид. лит., 1970. 92 с.; Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. «Всеукраинская чрезвычайная комиссия: (1918-1922)». Харьков: Изд-во ХГУ, 1971. 252 с.; Сташис В.В., Бажанов М.И. «Преступления против порядка управления». Харьков: Юрид. ин-т, 1971. 75 с.; Сташис В.В. «Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву». Харьков: Вища шк., 1971. 58 с.; Сташис В.В. «Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства: науч.-практ. коммент, действующего уголов. законодательства УССР». Харьков: Вища шк., 1973. 159 с.; Сташис В В., Бажанов М.И. «Уголовно-правовая охрана личности: науч.-практ. коммент, действующего уголов. законодательства УССР». Харьков: Вища шк., 1976. 220 с.; Сташис В.В., Бажанов М.И. «Преступления против личности в УК УССР и судебной практике: научное издание». Харьков: Вища шк., 1981. 216 с. (2-ге вид.: 1987 р.); Сташис В.В., Бажанов М.І. «Особа — під охороною кримінального закону». Харків: Право, 1996. 225 с.; Сташис В.В. «Вибрані праці». Харків: Право 2015 1184 с.