У науковій бібліотеці Університету відбулася презентація дебютного роману «Ниточки» вихідця Літературної студії університету, випускника Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Романа Глєбова

18-12-2018, 14:09

Цей роман для університетської студентської спільноти є справді унікальним. І на це багато причин. Перша – Роман довів, що юрист може бути письменником, рукописи якого видаються не власним коштом, а завдяки перемогам у міжнародних конкурсах. Друга – у романі «Ниточки» кожен студент «Юрки» (як м’яко називає автор аlma mater) зможе впізнати себе, бо йдеться й про гуртожиток, і про життя в ньому, про друзів, що з тобою пліч-о-пліч і в біді й у радості (замінюючи батьків у чужому місті), й про саме навчання, Юридичну клініку, й, звісно, про кохання, що таки трапляється у студентські роки. Власне, герої книги – це і є студенти університету. А ще – у романі постає Харків, такий, який він є. Великий і поглинаючий, що ковтає людей, як смачні цукерки. Третя, і бодай найважливіша причина, що роман є унікальним, він написаний луганчанином, який із 2014 року жодного разу не був удома. В романі й про події того злощасного року, і про те, як Максим (головний герой) після закінчення університету, маючи перспективу працювати у прокуратурі, пішов таки на фронт у гарячу точку. Що керувало у той момент молодою людиною, перед якою стелилося усе життя, а вона обрала те, звідки дуже часто не повертаються… Цей роман про це і не тільки. У ньому є роздуми, дружба, відчай, любов, студентські «приколи», і, мабуть, трішки вічності.

До всього цього змогли доторкнутися учасники презентації – студенти, викладачі, а також всі бажаючі. На зустрічі відчувалося, що автор може добре проаналізувати власний текст. Виступ був доволі структурованим: спочатку письменник розповів про проблеми, які піднімає цей твір, потім про персонажів, далі – про сюжет і, зрештою, про те, якими психологічними концепціями він послуговувався, коли писав роман.

Проте, як зазначає сам автор, книга писалася два роки. Спочатку це були новели, що в подальшому сплелися між собою. А потім був міжнародний конкурс «Гранослов», куди Роман подав свій рукопис і, власне, не плекав надії на перемогу. Проте це сталося, й 2018 року видавець Марко Мельник з Києва видав книгу «Ниточки». Тепер Роман не тільки за фахом юрист, за професією – маркетолог, а ще й сучасний прозаїк, книги якого успішно продаються.

А ви ще не читали роман «Ниточки»? Тож ласкаво просимо до наукової бібліотеки, де автор залишив напам’ять примірник. І наостанок цитата для тих, хто ще не надумав читати:

«Пригадую свої перші кроки цим містом, як вперше в житті я йшов Сумською – довжелезна вулиця, що тягнеться майже через весь центр міста, і там частинка тротуару накрита таким ніби тимчасовим укриттям – дахом зі сріблястих листів оцинкованої сталі, а під ногами затерті дерев’яні дощечки – такий собі коридорчик, метрів п’ятнадцять завдовжки. І от я ступав на нього, а підлога гриміла, гуділа пустотою: «Гурк-гурк-гурк». От і зараз, коли йду тими дощечками, це «гурк-гурк» нагадує мені дитинство… А потім перший курс, і Харків вже ставав не таким неосяжним, як здавалося раніш. Такі швидкі ці дні й роки, навіть помістилися у два блокноти. Так от пролистати їх – і сім років промайне знову… Такі швидкі…»