- Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого - http://nlu.edu.ua -

«Поезія – свобода серця, вона ламає сков і стрим»… : у НЮУ імені Ярослава Мудрого проведено конкурс читців-декламаторів української поезії

Поезія… Неможливо уявити собі наше життя без неї. Покликання її – звертатися до думок, і до почуттів, хвилювати, нести насолоду, збагачувати духовно. Часто поезія – це сповідь, молитва, порада.

21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, у НБК Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого кафедрою культурології, науковою бібліотекою та за підтримки профспілкового комітету студентів відбувся конкурс читців, що показав одну важливу тенденцію: – хоча й невеличка, проте завжди віддана поезії частина студентської молоді постійно зберігає і підтримує інтерес до культурної спадщини й духовного досвіду народу.

Конкурс читців є доброю традицією для студентства Університету. Цього разу він мав метафоричну назву – «Ув’язнена лірика поетів», був присвячений 80-тим роковинам «Великого терору» – масштабній кампанії масових репресій громадян у 1937 – 1938 рр., що проводилася для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної й соціальної структури суспільства.

Поезія може бути глибинною, щирою, істинною, героїчною, а часом і трагічною. Щоб збагнути неосяжний світ поетів, які зазнали переслідувань, морального терору й політичних репресій, 43 учасники конкурсу декламували вірші М.Вороного, А.Казки, І.Світличного, Є.Плужника, Д.Фальківського, М.Драй-Хмари, В.Свідзінського, О.Влизька, М.Зерова, М.Семенка, П.Филиповича та інших.

Стежками письменницьких доль і поетичних рядків усіх присутніх на заході провів доцент кафедри культурології В.М.Пивоваров, який зазначив: «Нині нам відкрилася надзвичайно трагічна і водночас героїчна сторінка  нашої літератури. Ми не можемо, не ховаючись, читати й слухати поезію, що раніше переслідувалася та знищувалася».

Оцінювало конкурсантів суворе журі: асистент кафедри культурології, народна артистка України, голова журі Ю.А.Меліхова, в/о професора кафедри культурології Л.В.Анучина, доценти кафедри культурології О.А.Лисенко, Л.М.Сідак, О.А.Шумейко, член Національної спілки письменників України А.О.Чернуха. Поважними слухачами зверталася увага на те, як декламатор володіє навичками художнього читання, чи зумів передати головну думку твору та захопити слухачів, чи має сценічну культуру й артистизм для відтворення емоційної насиченості поезії.

Прекрасний світ слова дарували студенти Інституту прокуратури та кримінальної юстиції, Інституту підготовки кадрів для Служби безпеки України, факультету адвокатури, господарсько-правового факультету тощо.

Емоційними й щирими були виступи учасників. Хтось поєднував декламацію з музичним супроводом, хтось зачитував поетичні рядки й органічно ходив по сцені, хтось намагався вразити артистизмом, охайним зовнішнім виглядом, щирою промовою чи емоційним жестикулюванням.

Анастасія Сметаніна, студентка І курсу ІПКЮ, стала справжнім відкриттям конкурсу. Вона натхненно прочитала аудиторії вірш В.Свідзінського «І час далекий, і земля далека». Саме її виступ журі визнало найкращим.

Крім того, було визначено ще трьох переможців. Ними стали: лірична Юлія Денисюк – студентка І курсу ІПКЮ із поезією «Люблю Вітчизну», артистичний А.Баранов – студент І курсу факультету адвокатури з віршем М.Вороного «Мерці», інтелігентний Владислав Мухомедьянов – студент І курсу ІПКЮ з поезією О.Влизька «Гесіод». Усіх чотирьох читців буде нагороджено преміями профкому студентів Університету.

Члени журі підкреслили, що гарних і справді щирих виступів було багато. Зокрема, не залишило байдужими декламування таких учасників, як: Роман Годлюк, Павло Трифонов, Людмила Улашкевич, Назарій Висоцький, Анна Шостак, Артем Михайлин, Віталій Кожановський, Олександр Куц, Ілона Журба, Валерія Ритова, Аліна Хоменко, Вікторія Лихвар тощо.

Усі любителі поетичного слова змогли побути цього дня наодинці з думками творців чудових поезій, відкрити для себе їх внутрішній світ та настрій. Це був не просто конкурс – відбулося справжнє свято, на якому поетичні твори відродилися, набули нового, неповторного значення. І так вони будуть відроджуватися ще не один раз, даруючи радість слухачам і безсмертя автору.