Наука

Перейти до сайту наукової діяльності Університету

Високий рівень наукової діяльності вищого навчального закладу є невід’ємною складовою і гарантією підготовки висококваліфікованих фахівців.

Викладачами і студентами Університету проводиться велика науково-дослідна робота з фундаментальних та прикладних проблем правознавства, розроблюються 17 цільових комплексних програм, Посилення наукових досліджень сприяло створенню у 2009 році в Університеті Інституту правознавства.

Значна увага приділяється законотворчий діяльності, втіленню отриманих результатів наукових досліджень у законотворчий процес. Науковці беруть активну участь в підготовці законопроектів, виступають експертами по важливим нормативно-правовим актам, вносять пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства. Окрім цього здійснюється активна робота по наданню експертних висновків на запити суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України і інших вищих судів та центральних органів влади.

Вагомим є внесок Університету у розбудову правової держави, удосконалення законотворчого процесу і правозастосування. Так, його науковці безпосередньо брали участь у розробці чинної Конституції України. Більшість проектів законів та кодексів, розглянутих і прийнятих Верховною Радою України, готувалися  чи піддавалися науковій експертизі вченими Університету.

Професори й викладачі Університету постійно співпрацюють у галузі нормотворчої діяльності з Адміністрацією Президента, комітетами Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого самоврядування. Вони також активно впливають на практику застосування законодавства: більшість проектів постанов Пленуму Верховного Суду, Вищого господарського суду, Вищого адміністративного суду обговорюються кафедрами, по них даються кваліфіковані висновки. Багато науковців Університету є консультантами, членами консультативних рад вищих судових інстанцій,  Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ тощо. 13 представників Університету залучено до роботи створеної Конституційної Асамблеї.

Щорічно університетом проводяться міжнародні, республіканські та регіональні науково-практичні конференції, «круглі столи», семінари. Традиційними вже стали такі Міжнародні науково-практичні конференції:  «Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми», «Цінності сучасного конституціоналізму» (Тодиківські читання),  «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» та ін.

Результати науково-дослідної роботи знаходять своє відбиття на сторінках наукових журналів. Виходить 5 власних фахових збірники наукових статей: «Проблеми законності», «Вісник Національного університету «Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого». Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія»; «Вісник університету «Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого». Серія: економічна теорія та право»; «Криміналіст першодрукований» та електронне видання «Теорія і практика правознавства».

В Університеті працює аспірантура та докторантура, які відкриті з усіх юридичних спеціальностей. Функціонують 4 спеціалізовані вчені ради з правом прийняття до розгляду і проведення захистів дисертацій за всіма юридичними спеціальностями на здобуття наукового ступеня доктора  (кандидата) наук.

 Наукові школи

Багаторічний досвід науково-дослідної роботи Університету, тісний зв’язок з науковими центрами України та інших держав зумовили формування відомих наукових шкіл, зокрема, із загальнотеоретичних проблем держави і права, проблем кримінального, конституційного, адміністративного, екологічного права, цивільно-правових наук та ін.

Засновниками наукової школи адміністративного права є професори О.М.Якуба, Р.С.Павловський, Ю.П.Битяк. Основні напрями наукових розробок школи адміністративного права стосуються проблемних питань Загальної та Особливої частин адміністративного права: адміністративно-правового статусу громадян України, функцій, форм та методів державного управління, державної служби та кадрової структури апарату органів виконавчої влади, адміністративного примусу і відповідальності за адміністративним правом, митного законодавства, адміністративного процесу, адміністративної юстиції та судочинства в Україні, здійснення контролю і нагляду в державному управлінні, управління економікою, соціально-культурним будівництвом та адміністративно-політичною діяльністю. Вперше науковцями школи досліджено питання щодо оскарження нормативно-правових актів в порядку адміністративного судочинства, застосування державного примусу в адміністративному судочинстві, адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення державної безпеки України, дипломатичного представництва за кордоном тощо.

Засновниками школи з екологічного права були Ю.А.Вовк та В.К.Попов, наразі її керівником є А.П.Гетьман. Науковцями школи екологічного права проводяться теоретичні дослідження з проблем раціонального використання, відтворення природних ресурсів та охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, правового регулювання оцінки впливу діяльності людини на довкілля, реалізації та захисту екологічних прав людини та громадянина, імплементації міжнародно-правових стандартів в національне екологічне законодавство, економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища, юридичної відповідальності за екологічні правопорушення та ін.

У витоків Харківської історико-правової наукової школи стояли такі видатні вчені як І. Ф. Тимківський, Г.П. Успенський, І.М. Данилович, І.І. Дитятин, І.М. Собест’янський, М.О. Максимейко та ін.

Вони досліджували історію судового процесу у різних судових інстанціях, на підставі архівних матеріалів вивчали історію Литовського князівства, до складу якого певний час входила значна частина сучасної України, досліджували провінціальні законодавчі акти, Литовський Статут, було видано Судебник Казимира 1468 р. та Літопис Литви і Русі, вивчали історію устрою і управління містами, історію міського самоврядування, досліджували історію права у стародавніх слов’ян, Руську Правду.

Головними напрямками сучасних наукових досліджень провідних вчених кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн (В.Д. Гончаренко, В.О. Рум’янцев, В.М. Єрмолаєв, В.І. Лозо та інші) – історія української державності і права, історія земельного законодавства, трудового права, історія місцевих Рад, історія держави і права країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки, актуальні проблеми дореволюційної історії держави і права України, утворення і розвиток вищих органів державної влади України, розвитку лісового законодавства, історія держави і права країн Стародавнього Сходу та ін.

Історія наукової школи конституційного права пов’язана передусім з іменами таких відомих вчених-юристів, як  В.О.Барахтян, Р.С.Павловський, М.В.Яновський, О.І.Свечкарьов. Вагомий внесок у створення сучасної Харківської школи конституційного права зробив академік права Ю.М.Тодика. Його справу продовжують учні – Ю.Г.Барабаш, В.П.Колісник та ін. Школа конституційного права займається важливими науковими проблемами розвитку вітчизняного конституціоналізму. Аналізуються проблеми правової та демократичної державності, захисту конституційного ладу, конституційні засади правового регулювання інформаційної сфери, політичний предмет Конституції, конституціоналізація правового порядку в Україні, реалізація основних форм безпосередньої  демократії, конституційно-правових засобів забезпечення взаємодії вищих органів державної влади, конституційно-правового статусу політичних партій, проблеми прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, межі імперативного і диспозитивного в конституційно-правовому регулюванні, конституційні засади реалізації публічної влади в Україні тощо.

Засновниками школи криміналістики є О.Д.Кисельов, Є.М.Євгеньєв-Тиш, О.А.Єлисєєв, М.С.Бокаріус та М.М.Бокаріус, Л.Ю.Ароцкер, В.П.Колмаков, О.Н.Колісниченко. Нині продовжують традиції школи криміналістики такі вчені як В.О.Коновалова, В.Ю.Шепітько, В.А.Журавель, В.М.Шевчук, А.Л.Дудніков, О.Ю.Булулуков та ін. Науковці значну увагу приділяють інноваційному процесу в криміналістиці, дослідженню науково-технічних засобів та інформаційних технологій, тактико-психологічних проблем в діяльності органів кримінальної юстиції, психології проведення окремих слідчих дій, формуванню окремих криміналістичних методик.

Виникнення та становлення харківської школи кримінального права нерозривно пов’язана з історією Імператорського Харківського університету, в якому з 1805 р. функціонувала кафедра прав цивільного і кримінального судочинства в Російській Імперії. Вченими, які стояли у витоків школи, були Л. Є. Владимиров,  О. Д. Кисельов, М. П. Чубинський, В. С. Трахтеров.

З організацією у 1920 р. на основі юридичного факультету Харківського університету Інституту народного господарства розпочинається новий етап розвитку харківської школи кримінального права, представниками якого стали Г. І. Волков, М. М. Гродзинський, М. М. Ємінник, Д. Н. Розенберг, С. М. Канарський.

З середини 1950-х рр. над проблемами кримінального права почали працювати М. І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій. Саме ці видатні постаті здійснили вирішальний вплив на становлення харківської школи кримінального права в тому її вигляді, в якому вона існує сьогодні.

Основні напрями наукових досліджень сучасних представників харківської школи кримінального права – майже всі проблемні питання Загальної та Особливої частини кримінального права. Так, розробляються проблеми вчення про кримінальний закон, злочин та кримінальну відповідальність. Істотне місце в дослідженнях харківських криміналістів посідають питання кримінальної відповідальності за окремі види злочинів.

В рамках школи кримінального процесу розвиваються два наукових напрями: дослідження правового положення і механізму захисту особи в кримінальному судочинстві та розробка механізму прийняття кримінально-процесуальних рішень. Засновником першого наукового напряму є А.Л.Ривлін, другий напрям започаткував М.М.Гродзинський. Сучасним лідером школи кримінального процесу є Ю.М.Грошовий. Під його керівництвом науковці досліджують нові проблеми науки кримінального процесу, пов’язані з посиленням судового захисту конституційних прав громадян, підвищенням надійності доказування у кримінальному провадженні, міжнародно-правових стандартів захисту прав і свобод людини, практики Європейського суду з прав людини тощо. Харківські процесуалісти завжди перебувають на передньому краї реформування кримінально-процесуального законодавства, висловлюють свої пропозиції та зауваження на законопроекти, які мають важливе значення для становлення правової державності в Україні.

Викладання міжнародного права в Харкові бере свій початок з 1805 року. У той час міжнародне право викладалося Йоганом Шадом у рамках навчальних курсів «Природне право» і «Дипломатика». Дореволюційний період харківської школи міжнародного права пов’язано з іменами цілої низки видатних вчених: Т.Ф. Степанова, Д.І. Каченовського, А.М.Стоянова, В.П. Даневського, В.А. Ястржембського та ін. У 20-30-х роках ХХ століття міжнародним правом у Харкові займалися В.А.Ястржембський, О.М.Гладстерн, М.М.Лозинський, В.М.Корецький та ін. Післявоєнне відродження харківської школи міжнародного права у другій половині ХХ століття пов’язане з ім’ям академіка АН УРСР В.М.Корецького. В.М.Корецький був науковим керівником майбутніх професорів І.І.Лукашука, В.С.Семенова, М.В.Яновського та ін. У наш час харківську школу міжнародного права очолює доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, суддя ad hoc Європейського Суду з прав людини М.В.Буроменський. Основними напрямами досліджень є проблеми міжнародної правосуб’єктності, міжнародного захисту прав і свобод людини, правових основ формування нового світового правопорядку, права Європейського Союзу та ін.

Предтечею наукової школи теорії держави і права були доробки кафедри Харківського імператорського університету, на якій працювали видатні вчені в галузі юриспруденції О.І.Палюмбецький, А.Г.Станіславський, К.М.Ярош, М.А.Гредескул. Згодом проблеми теорії держави і права досліджувались видатними вітчизняними теоретиками В.І.Сливицьким, В.В.Копейчиковим, В.М.Горшеньовим, М.В.Цвіком. Нині кафедра теорії держави і права проводить дослідницьку роботу за науковим напрямком «Теоретичні проблеми розвитку державотворчих процесів та правової системи України», в центрі уваги якої стрижневі найбільш актуальні проблеми – права людини та їх гарантування, розбудова правової демократичної державності, формування національної правової системи.

За час існування кафедри трудового права (1969 р.)      сформувалися окремі її наукові школи. Представниками школи трудового права є М.Й. Бару, О.І. Процевський,  П.І. Жигалкін, Г.С. Гончарова,  В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. Основні напрями дослідження наукової школи – це проблеми, пов’язані з охороною немайнових інтересів у трудовому праві, з підвищенням юридичних гарантій працівників у трудових правовідносинах, проблеми предмета і метода трудового права, реалізації права на працю, проблеми договірного регулювання у трудовому праві, механізм удосконалення правового регулювання переведень на іншу роботу, проблеми укладення та реалізації колективних договорів у період формування відносин соціального партнерства у сфері праці, удосконалення правового регулювання соціально-економічних прав працівників та їх інтересів, проблеми теорії права соціального забезпечення, правове регулювання пенсійного забезпечення, джерела трудового права України, суб’єкти трудових правовідносин.

Вченим, який стояв у витоків Харківської школи фінансового права, був ректор Харківського університету (1890-1897) М.М.Алексєєнко. Основні напрями наукових досліджень сучасних представників цієї школи (М.П.Кучерявенко, О.А.Лукашев, О.О.Дмитрик та ін.) – майже всі проблемні питання фінансового права та його окремих частин, зокрема, податкового та бюджетного права: питання про предмет і метод фінансового права; проблеми розвитку і трансформації системи фінансового права, поняття та класифікації фінансових правовідносин; теоретичні аспекти поняття та системи джерел фінансового права; проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні; інші дискусійні питання бюджетного та податкового права. Розробляються проблеми податкового процесу та процедурного регулювання у царині податкового права. Досліджуються дискусійні питання договірних відносин у сфері фінансово-правового регулювання, теоретичні аспекти відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Харківська наукова школа цивільного права пов’язана з іменами відомих цивілістів С.І. Вільнянського, М.В. Гордона, В.П. Маслова, О.А. Пушкіна, В.Л. Мусіяки, Ч.Н. Азімова, І.В. Жилінкової. Основні напрями наукових досліджень сучасних представників цієї школи (В.І.Борисова, І.В.Спасибо-Фатєєва, В.Л.Яроцький та ін.) – актуальні проблеми науки цивільного права, зокрема, проблем здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав суб’єктів цивільного права, проблем акціонерного права, авторського та патентного права, проблем прав власності, проблем юридичної особи, деліктних зобов’язань тощо.

Значний внесок у формування харківської наукової школи цивільного процесу зробили вчені, які працювали на кафедрі в різні часи: професори С.Ю. Кац та Б.М. Юрков, доценти М.М. Васильченко, Л.Я. Носко, О.М. Смецька, Т.М. Губарь, Ю.М. Чуйков.

Сучасними напрямами наукових досліджень вчених школи цивільного процесу (очолює В.В.Комаров) є теоретичні проблеми доступності цивільного  судочинства, науково-практичні проблеми реалізації права на справедливий судовий розгляд в цивільному  судочинстві, принципів цивільного процесуального права, перегляду та контролю актів у цивільному судочинстві, виконавчого провадження, міжнародного цивільного процесу, судового рішення, проблеми цивільної юрисдикції, окремого провадження, проблеми заочного розгляду справи, нотаріату, міжнародного комерційного арбітражу тощо.